У нашому славетному місті Лева чимало пам’ятників минулому, чимало з них польські. Був серед них і знаменитий пам’ятник видатному лідеру Польщі Яну ІІІ Собєському. Стояв він у самому центрі міста, і незмінно користувався популярністю, навіть у радянські часи. Історію цього монументу, а також чому і коли він зник, ми сьогодні розповімо.
Загалом, це вже був третій монумент по рахунку пам’ятник цьому королю. Перший монумент з’явився ще 1883 року у Національному музеї, це був відносно невеликий мармуровий бюст. Другий пам’ятник теж був бюстом і розміщувався у подвір’ї Стрілецького товариства, сьогодні це адреса Лисенка, 23а. А ось той монумент з королем на коні, про який ми сьогодні поговоримо, з’явився у 1898 році на проспекті Свободи, що тоді називався Гетьманськими валами. Що ще цікаво, автором всіх трьох монументів була одна людина – скульптор Тадеуш Баронч.
Власне бронзова фігура вершника була виготовлена у Відні Артуром Круппом, а от п’єдестал у необароковму стилі з’явився завдяки роботі львівського скульптора Юліана Марковського. Загалом, перший вигляд пам’ятника з’явився у кресленнях Баронча ще десять років перед тим, але він неодноразово переробляв його, бо постійно щось здавалось йому недосконалим.
Чому саме цьому королю і саме у Львові з’явилось стільки монументів (згадаємо також і королівський музей, який трохи згодом облаштують у будинку Корнякта, в якому король буде мешкати)? Справа в тому, що Собєський був єдиним польським королем, який походив із Львівщини. Народився він в Олеську, але мав маєтки у Золочеві, Поморянах, Зборові, Підгірцях, Жовкві, Яворові, а також Віланові (під Варшавою). Шанований король був і австрійцями, адже свого часу він приймав участь у звільненні Відня від облоги турецького війська. У тій битві, наряду з військами Священної Римської імперії, саксонцями, баварцями та поляками, брали участь і українські козаки.
На цоколі пам’ятника з боку вулиці Карла Людвіга розміщувався щит із гербами Польщі та Литви, а з боку вулиці Гетьманської — родинний герб Собєських, виготовлений із теребовельського каменю. З боку площі Маріацької на цоколі був напис: „Яну ІІІ місто Львів 1898”. З боку міського театру на цоколі вказані назви місцин, де пройшли найвизначніші битви за участю короля та роки їх проведення. Спорудження пам’ятника Яну III Собеському обійшлося в 32 000 злотих.
На пам’ятнику Ян Собєський зображений верхи на коні, що перестрибує через ворожу гармату та розтрощені рештки на полі бою. Проте він одягнений в урочистий, а не бойовий костюм, що викликало критику через невідповідність історичним реаліям.
У листопаді 1911 року міська рада затвердила план підняття п’єдесталу монумента на 1,25 м та розвороту пам’ятника під прямим кутом, щоб він був повернутий тилом до театру. Вартість проєкту склала 17 680 корон. П’єдестал було підвищено, а в 1920–1930-х роках він слугував трибуною.
Пам’ятник пережив обидві світові війни, і може стояв би і далі, якби не радянське командування. Загалом монумент був постійним фоном для фото радянських військових, яким дуже подобалась героїчна фігура вершника. Чомусь поширеною була версія, що на пам’ятнику зображено Богдана Хмельницького, а в латинських літерах розбиратись ніхто з “визволителів” не збирався.
Один з радянських офіцерів колись став навіть причиною каламбуру. Він запитав у львів’янина, що проходив поруч, мовляв хто на пам’ятнику-то зображений. Коли почув, що то, мовляв, Собєський, то перепитав: “Та я знаю що совєцкій, а на пам’ятнику-то хто?”. Скоро історія розійшлась містом, і сміялись всі львів’яни.
Можливо ображений офіцер нажалівся, а може партійні органи вирішили, що нема чого королю робити в радянському Львові, але наприкінці 1940-х років росіяни звернулись до польської влади, мовляв, нам пам’ятник не потрібен, якщо хочете, то забирайте його собі. Там думали недовго, і все ж вирішили забрати частину польської історії. Вже 12 листопада 1949 року радянська комісія передала під розпис польській делегації демонтований монумент.
Поляки спочатку вивезли львівський монумент у свою столицю, де тимчасово встановили його, поки думали що з ним робити далі. Тоді він знаходився у Вілановському палаці. Згодом вирішено було поселити бронзового короля у Гданську, що і було зроблено у 1965 році. Тепер побачити пам’ятник можна на так званому Дерев’яному ринку Гданська. Як будете там, передавайте пам’ятнику привіт зі Львова!
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
