Стародавня криниця, привиди та замуровані скарби – прикраса Галичини Олеський палац

Стіни Олеського палацу стали свідками безлічі воєн, пам’ятають періоди розквіту та занепаду, пережили землетрус та удар блискавки. Вони пам’ятають веселий сміх на розкішних прийомах та гіркий стогін у таборі військовополонених. Крізь віки ця твердиня зазнавала нищівних руйнувань, але все ж вистояла.  Пропонуємо вашій увазі прикрасу Галичини – Олеський палац.

Давня історія

Одним із найвідоміших поселень у місцевості між Галичиною та Волинню колись було городище Пліснесько, воно знаходиться за 10 км від Олеська. Його розквіт припав на 10 ст., а занепад на 13, коли його повністю знищила Золота орда.

Існує думка, що саме тут народилася княгиня Ольга, але прямих доказів цьому немає.

Воно 3 рази згадується в історичних хроніках, в тому числі у «Слові о полку Ігоревім».

На місці городища вже 200 років проводяться археологічні розкопки. Там були виявлені сліди Трипільської та Висоцької культур, а також сліди від людських жертвопринесень, там же, в урочищі Оленин парк знайшли рештки християнської церкви датованої приблизно серединою 12 ст.

Існує думка, що коли городище спалили вщент, ті люди, які все ж змогли вижити, перейшли через болота і облюбували високе плато, на якому звели першу фортифікаційну споруду Олеського замку.

Перша документально зафіксована згадка про Олеський замок є в польських хроніках і датується 1327 роком, однак ще задовго до цієї дати, на його місці вже знаходилось однойменне поселення.

Є декілька легенд походження назви Олесько. Одна із них пов’язана з городищем Пліснесько. По цій легенді назва походить від імені дівчини Олесі, яка рятувалась із знищеного Пліснеська через болота і потонула в них, які згодом почали струмитися потьоками води і зливатись в озерця. Цю водну гладь назвали Олесиними сльозами, а дорогу з Галичини на Волинь – Чорним шлюхом, тобто тим, по якому ходила татаро-монгольська орда.

Існує також топонімічне походження назви. Олесько може бути похідним від давньоруського слова «возлісся», що означає окраїну лісу.

Злети та падіння: історія палацу

Як вже було сказано вище, вперше Олеський замок згадується в польських хроніках в 1327 році. Він являється одним із найстаріших замків Галичини. Хто саме збудував першу Олеську фортецю достеменно невідомо, але це були нащадки князя Данила Галицького.

Перша дерев’яна фортеця була побудована по формі самого природного плато, на якому стояла (яйцеподібна форма). Вона була обнесена частолоком і укріплена рвом, згодом її перебудували, і зробили кам’яне укріплення, і саме воно згадується у хроніках. Довжина стін досягала 135 м, висота – 8 м, а товщина – 2-2,5 м.

Олеський замок – це один із тих замків, які найбільше переходили із рук в руки. Серед численних власників можна виділити лише декілька, які залишили після себе найбільший слід у цій твердині.

Одним із таких власників був руський магнат, меценат та воєначальник Ян Данилович. При ньому Олеськ втрачає замкові риси і здобуває палацові. Данилович починає перебудовувати замок в стилі італійського ренесансу. Будуються стіни внутрішнього двору, східний та західний корпуси, з’являється другий поверх.

За часів Даниловича Олеський замок стає розкішною магнатською резиденцією. З’являються арочні галереї, шикарні дверні портали і віконні рами, рясно декоруються та пишно розписуються внутрішні приміщення. На в’їзній вежі з’являється барельєф гербового картуша шляхетного роду Даниловичів (який є там і до нині).

Читайте також: Родинне «гніздо» Потоцьких: Кристинопольський палацовий комплекс

Як вже було сказано вище, Ян Данилович був дуже багатою людиною. Він і сам не гребував шлюбами, влаштованими з політичних, економічних або кар’єрних цілей, того ж хотів і для своїх дочок. Усіх своїх дочок, він, що називається «гарно пристроїв», а одна з них – Софія Теофілія стала матір’ю польського короля Яна ІІІ Собеського, названого в честь діда.

Король народився в Олеському палаці. І проживаючи у Варшаві часто відчував ностальгію за рідною домівкою, але оскільки прямих спадкоємців Яна Даниловича не залишилось в живих (один помер дитиною, інший вбитий в турецькому полоні),  Олесько став приданим Марцелли Данилович, дружини полковника Стефана Конєцпольського, який програв його в карти і розділив між 17 кридиторами. І тільки коли Ян ІІІ Собеський виплатив весь борг Конєцпольського, зміг воз’єднатися з рідним домом.

Після смерті Яна Даниловича палац досить сильно постраждав на занепав у війнах з татарами та військом Богдана Хмельницького, тому Яну ІІІ Собеському він дістався не в найкращому вигляді, однак за часів польського короля Олеський палац отримує шанс на відродження.

Кохана дружина Яна ІІІ Собеського Марія Казимира (Марисенька) почала реставраційні роботи в Олеську, ще коли Собеський здобував легендарну перемогу під Віднем.

За королівські кошти в Олеську було впорядковано перший поверх, дитинець, в’їзну браму, оновлено замкову каплицю і збудовано нові сходи на другий поверх. Стіни внутрішніх приміщень було оббито дорогими тканинами, з’явились нові скульптури, каміни та дзеркала.

Після смерті польського короля у палаці 5 років стояли війська Петра І, 3 роки Олеськом володів син короля Якуб, і нарешті, наступним власником палацу стає польський ротмістр Северин Жевуський.

За часів Жевуських Олесько процвітає. Відбувається ремонт внутрішніх приміщень у французькому стилі. З’являються нові печі  та каміни, стіни покриваються ліпниною та розписами, плафони – живописними малюнками з міфологічними сценами. Деякі тематичні кімнати мають свої назви – європейська, віденська, дзеркальна і жовта. Також добудовується низенький 3-й  поверх для прислуги.

Поряд з палацом Северин Жевуський будує прекрасний монастир капуцинів та костел св. Антонія у стилі стриманого пізнього бароко. По периметру монастир оточував високий мур, а прикрасою двору був французький сад, статуї святих та 5 капличок. На території було 2 ставки для вирощування риби, ділянки для вирощування городини та лікарських рослин. В самому монастирі зберігався архів і значна бібліотека, а також діяла аптека з різноманітними ліками.

Однак, обслуговувати капуцинів мали прилеглі села, які кожного року постачали їм досить велику кількість продукції, що звісно приводило до невдоволення селян.

Але все ж, Жевуські стали останніми власними Олеська, які сприяли його розквіту.

Темні часи: історія палацу

Після смерті Северина Олеськ переходить у власність його брата Вацлава, але його основною резиденцією був Підгорецький замок, тому всі цінні предмети перевозяться туди, а сам палац продається Олександрові Зелінському.

Зелінський проводив деякі ремонтні роботи, але згодом його скосила недуга – він почав втрачати зір, і згодом зовсім осліп, тому йому не було особливого діла до того, як виглядає палац.

Наступними власниками була сім’я Літинських. Вони походили зі шляхти, але були бідні, як церковні миші, і ютилися всього в 3-х кімнатах палацу. Не кажучи вже про те, щоб якось його доглядати, або хоча б підтримувати.

Наступним потрясінням Олеська, в прямому сенсі цього слова, став землетрус. У літописах монастиря капуцинів, який, як було сказано вище, знаходився прямо навпроти палацу було написано так:

23 січня 1838 року о 7:15 тряслася земля, і такої сили, що в замку навпроти появилися тріщини, що з одної сторони можна було зайти, а з другої вийти.

Можливо це було перебільшення, а можливо і ні, нам достеменно невідомо.

І десь в цей час власники палацу заходять скарб, який був замурований в стіні. Це стало крахом залишків величі Олеська. Самі власники почали руйнувати будівлю – розбивали стіни та підлогу в надії знайти ще подай щось, але чи знайшли вони щось, нам не відомо.

Останньою одноосібною власницею палацу була Софія Літинська, згодом вона його продала, а потім він перейшов у власність держави.

До Першої Світової війни в Олеську знаходилась сільськогосподарська жіноча школа, та відбувалась, реконструкція, оскільки палац був у стані цілковитої розрухи, але потім, за браком коштів вона припинилась.

Монахи-капуцини виїхали з монастиря в 1939 році і більше там не з’являлись, натомість, в монастирі розмістили єврейське гетто, а в палаці спочатку влаштували табір для військовополонених, а потім – військові склади та конюшні.

У роки Другої Світової війни в палаці організували заготівельний пункт, ремонтні майстерні та проф.тех. училище для трактористів-машиністів

За часи обох воєн палац сильно постраждав.

У 50-х роках у палац вдарила блискавка і дах разом з перекриттями згоріли, також дуже постраждали внутрішні приміщення.

Відродження: Олеський музей

З 1954 року починається поступова реставрація палацу. Була запрошена ціла команда спеціалістів, складено план та виділені кошти, направлені на повернення Олеську його вигляду 18 ст.

21 грудня 1975 року офіційно відкрито музей та проведена перша екскурсія.

За часи існування музею звідусіль збирались експонати, на сьогоднішній день Олеський музей може похизуватися декількома тисячами експонатів, які сягають 14 ст.

Серед експонатів палацу є також 8-ми метрова картина, заради якої навіть збільшували висоту стелі, з 5 до 8 м.

Читайте також: Львів за один день: куди піти, чим зайнятись та місця, які варто подивитися

Легенди Олеського палацу

За легендою, коли народився Ян ІІІ Собеський – майбутній король Польщі, мармуровий стіл, на який поклали новонародженого тріснув. Це дало зрозуміти, що на світ з’явилась людина великої вдачі та особливої долі, так і сталось.

Ходять легенди, що по палацу досі бродить привид сумного юнака. Один із претендентів на руку дочки Яна Даниловича Марцелли – Адам Жолкевський, декілька разів просив у магната руку його дочки, і хоча він був шляхетного роду, але все ж завжди отримував відмову, тому що Данилович хотів віддати свою дочку за найбагатшого претендента. У відчаї на одному з прийомів, коли Жолкевський останній раз отримав чергову відмову, він привселюдно встромив собі ножа у груди, вчинивши самогубство на очах у гостей.

Вчинивши такий тяжкий гріх, його навіть не стали ховати, а просто викинули в болотистий яр.

Згодом, Марцелла все ж вийшла заміж, але за Конєцпольського, і за легендою, саме в день весілля в замку вперше побачили привид сумного юнака.

Читайте також: Таємниці Підгорецького замку: історії та легенди

Цікаві факти про Олесько

Олеський палац є пам’яткою архітектури 13-17 ст. Тому що фундамент залишився ще з часів першої фортифікації, а стіни перебудовувались, тому датуються приблизно 17 ст.

1442 року поселенню Олесько було надано Магдебурське право.

На службі у Івана Даниловича був Михайло Хмель – батько Богдана Хмельницького, це дає підстави припускати, що насправді Богдан Хмельницький народився в Олеському палаці, а не на хуторі Суботів, куди згодом, за сприяння Даниловича, переселилася родина майбутнього великого гетьмана.

На території палацу і досі знаходиться криниця, яка була вирита там ще з часів першої фортифікації (42 м). Внаслідок землетрусу 1838 року вона частково обвалилась, і на сьогоднішній день потребує реставрації. Вона залишалася діючою аж до 1875 року.

Куптій Дарина