Собор святого Юра – головний греко-католицький собор Львова і невід’ємна частина портрету міста. Він знаходиться на площі Святого Юра і є одним з найпопулярніших місць для відвідування туристами.
Провідні фахівці у сфері архітектури вважають Собор святого Юра кращим зразком стилю бароко в храмовій архітектурі. Ця споруда-підручник, показовий приклад того, як має виглядати справжня європейська бароко. Не менш майстерно будівлю вписано в навколишній ландшафт – його розташування на пагорбі підкреслює велич і піднесеність собору.
На будівництво такого грандіозного храму пішло 20 років (1744-1764 рр). Ініціатором проекту собору на Святоюрській горі був епіскоп Атанасій Шептицький. Він хотів, щоб собор відповідав усім вимогам європейського стилю того часу.
Проект довірили Бернарду Меретину, німецькому архітекторові. Він залишив після себе помітний слід в архітектурі старого Львова у вигляді класичних львівських кам’яниць (фасад будинку під номером 8 та будинки № 10, 13, 30, 33, 40, 43), а також палацу Бесядецких і монастиря кармеліток, які він розбудовував і реставрував.
Епіскоп Атанасій, на жаль, не дожив до закінчення будівництва собору. Він залишив своєму наступникові, Льву Шептицькому, колосальну на ті часи суму, 116 820 злотих. На ці гроші, крім собору, повинні були побудувати греко-католицьку духовну семінарію з південного боку храму. Але грошей не вистачило, і ідея залишилася нереалізованою.
Після смерті головного архітектора Меретина в 1759 році, проект доручили Клеменсу Фесінгеру. Він відмінно впорався з цим завданням, а також додав кілька елементів в остаточний проект храму від себе.
Наприклад, в храмі так і не був встановлений традиційний іконостас. Замість нього побудували дві колони, між якими влаштовані царські і дияконські врата. Їх виконав батько зодчого собору Святого Юра Клеменса Фесінгера Себастіан Фесінгер. Він виконав і великий вівтар, крім статуй первосвящеників Аарона і Мелхиседека.
На подвір’ї храму розташовується двоповерховий митрополичий палац, побудований в стилі рококо або, як його ще називають, стиль Людовика XV, з елементами архітектури класицизму, які виражені у портиках на головному і тильному фасадах.
Навколо митрополичого палацу розбитий прекрасний парк. Він включає в себе три тераси, захищені від сторонніх очей огорожею. У 19 столітті парк був перебудований за новою модою на англійський манер. Пізніше там висадили фруктові дерева і парк перетворився на справжній сад. Зараз там проходять концерти й виступи артистів з усього світу.
Цікавий художній прийом можна спостерігати, якщо підходити до собору Святого Юра з боку брами. З наближенням до храму збільшується кількість художніх акцентів.
Перше, що зустрічає біля входу на територію храму – це ворота в глухий кам’яній огорожі, прикрашені бюстами святих, авторства Михайла Філевича (різьбяр, скульптор, працював у стилі рококо з рісамі класицизму), які проводять в малий двір.
Звідси відкривається вид на інші розкішно прикрашені ворота з кованою металевою огорожею. Вони об’єднують в собі алегоричні фігури Римської та Грецької церков. Це своєрідний символ єдності двох напрямів – Римської (латинської) і Грецької (візантійської) церков.
У великому дворі собору Святого Юра знаходяться треті ворота, схожі на попередні. Їх прикрашають фігури «Віри» та «Надії». До собору ведуть парадні двухмаршеві сходи. Її прикрашають алегоричні фігури геніїв – святого Лева і святого Афанасія. Під сходами знаходиться штучна печера, в якій знаходиться статуя Святого Онуфрія.
Над входом спроектований балкон і вище – аттик, увінчаний величною статуєю Юрія Змієборця. Ці скульптури в оформленні фасаду належать видатномуу українському скульптору Йогану Пінзелю. Його персонажі виглядають як живі, в їх жестах і міміці стільки емоцій і життєвої сили!
Інтер’єр собору логічно завершує так звану «шкалу художніх елементів» і є найбільш прикрашеним і урочистим елементом всього ансамблю. Тут дуже багато позолоти, мармуру, скульптур і ліпнини.
Після завершення всіх робіт над храмом і прилеглою територією в 1780 році в храмі почали проходити служби Василіанського чину. Після того, як василіанці покинули собор і перебралися в Святоонуфріевскій монастир (вулиця Б. Хмельницького), тут розташовувався греко-католицький епископат.
На початку XX століття Адам Топольницький розробив проект по відновленню і реставрації храму. Але втілити цей задум у життя вдалося лише після Першої світової війни.
Після Другої світової собор віддали Російській Православній церкві Московського патріархату. Так було аж до 1990 року, коли собор знову повернувся до греко-католицької церкви. Пізніше сюди повертається глава греко-католиків Україні кардинал Мирослав Іван Любачівській.
Місце, де зараз знаходиться собор завжди було відведено під релігійні будівлі. В 1363 тут розташовувалася кам’яна церква Святого Юра, побудована, як вважають, архітектором Дорінгом. Він також побудував Вірменський собор у Львові. На початку 18 століття кам’яну церкву розібрали, а вже в 1744 році заклали основу сучасного собору святого Юра.
У крипті під собором розташована усипальниця митрополита Андрея Шептицького, кардинала Сильвестра Сембратовича та кардинала Мирослава Івана Любачівського. Тут також похований кардинал Йосип Сліпий, згідно з його заповітом. Прах князя Ярослава Осмомисла теж зберігається у крипті Собору святого Юра.
З 1998 року Святоюрська гора разом з собором Святого Юра входять до списків охоронної спадщини ЮНЕСКО.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
