Віадук – це красивий та ошатний міст, який проходить через річку Прут у селищі Ворохта. Наразі міст є найбільшим найбільшим взірцем кам’яних віадуків в Європі. До слова, схожий об’єкт можна побачити в мальовничій Шрі-Ланці – там він користується попитом серед туристів з усіх куточків світу. Сьогодні розповідаємо про те, як в Карпатах італійці звели одну з найкрасивіших історичних пам’яток – та чи зробили це з власної ініціативи? Про ці та інші подробиці – дізнаємося в матеріалі.
Перенесемся у далеке минуле, щоб краще зрозуміти те, як і звідки на землях Гуцульщини взагалі з’явилися італійці. В далекому 1870 році Віденський парламент захотів провести Транскарпатську магістраль. Проект мав грандіозні плани, зокрема через його масштаби. Так, планувалося побудувати проміжну ланку між Чорним (Одеса) та Адріатичним (Трієст) морями. Однак планам завадила Росія, вона відмовилася з’єднати за допомогою залізниці Ясси ( Румунія) та Кишенів (Молдова).
Річ у тому, що Росія не хотіла полегшити країнам експорт деревини, заліза та солі. Попри те, вихід все-таки знайшли. У 1894 році залізничну колію проклали, її маршрут пролягав через Станіславів (Івано-Франківськ) – Надвірну та Вороненка. Дорога потяга складала 135 кілометрів. Прокладений шлях мав стати магістральною трасою, яка проходила через хребет Карпатських гір і аж до столиці Відня. Розвиток ідеї зупинила Перша світова війна.
Читайте також: Львівський цирк – історія галицьких розваг
Прокладання залізниці та зведення моста почали в 1894 році. Не по своїй волі це довелося робити полоненим італійцям. Звісно ж їхня праця була безкоштовною, на відмінну від праці місцевих мешканців, які бажали підзаробити трохи грошей. Робота була каторжною, без сучасного будівельно обладнання в спеку та холод люди тягали важкі матеріали та розбивали собі руки й ноги об каміння, адже основою мосту стали гігантські кам’яні брили.
До слова сьогодні в Україні збереглися декілька зразків мостів-віадуків. Один з них знаходиться біля села Лавочне, що на Львівщині, а ще два є Тернопільській області.
Довідка: Віадк, віадкт, віядк – транспортна споруда мостового типу на високих опорах, споруджена з каменю, залізобетону або металу через глибокий яр або ущелину.
Свій грандіозний план віадук так і не виконав, однак став привертати в Карпати туристів. На диво інженерії часто приїжджали дивитися гості з сусідніх країн, зокрема популярністю він користувався в поляків. З часом вони навіть почали менше їздити в Закопане надаючи перевагу Ворохті. Міст-віадук називають – Старий австрійський міст.
Серед місцевих ходили чутки, що міст зберігся у такому хорошому стані через секретний інгредієнт і будівництві – яйця. До слова це вже не перший архітектурний об’єкт, який начебто тримається завдяки яйцям. Таку саму історію розповідають і про церкву в Гусинцях, в стіни якої закладали гусячі яйця.
Довідка: Закопане — місто в південній Польщі, біля підніжжя Татр. Адміністративний центр Татранського повіту Малопольського воєводства. Закопане є найбільшим населеним пунктом у підніжжі Татр, значним центром зимових видів спорту. Щорічно на горі Кроква проводиться Кубок світу зі стрибків на лижах з трампліну.
Читайте також: Джакомо Казанова – що робив у Львові італійський ловелас
Хоча міст- віадук не перевозив до Відня деревину він дозволив мандрівникам з Європи відкрити для себе туристичну локацію. Своєю чергою місцева влада бачучи потенціал краю вирішила створювати тут базу відпочинку. Гуцули, які мешкали в цій місцевості отримали отримали першу пошту і телеграф, а згодом для туристів відкрили перші пансіони з хорошими умовами.
Слава про новий гірськолижний європейський курорт швидко розходилася завдяки пресі та листівкам, які розвалювали свіже гірське повітря і цілющі води. Втім з цими плюсами відпочинку і справді було важко посперечатися. Джерельні води разом зі здоровою їжею та фізичними активностями відновлювали духовне та фізичне здоров’я. Ворохта почали називати “другим Закопаним”, тут в свій час навіть проводили міжнародні змагання.
Читайте також: Бігуді в кип’яток та нафта замість шампуню: які секрети краси були на Галичині
З часом австрійський міст, як його тут називають звернув на себе увагу місцевої влади та активістів, які побоювалися що через навантаження міст може зруйнуватися. Тому в 2000 році, щоб зберегти пам’ятку архітектури біля віадуку звели ще один залізничний міст, який наразі виконує функцію попереднього. Натомість арочний міст став окрасою Ворохти, сюди приїжджають молодята для весільної фотосесії, тут часто можна зустріти і звичайних мандрівників, а колись міст захоплював красою Параджанова та Коцюбинського.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
