Мирослав Скорик — відомий композитор, педагог, музикознавець, музично-громадський діяч. Навіть після смерті, його твори регулярно виконуються в Україні та інших пострадянських країнах, а також відомі в Сполучених Штатах Америки, Австралії, Канаді, Франції, Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Вірменії, країнах Прибалтики тощо. Далі добірка цікавих і, можливо, маловідомих фактів з життя знаменитого музиканта.
Народився Мирослав Скорик 13 липня 1938 року в родині українських інтелігентів у Львові. Мати – Марія-Соломія, походила з родини Охримовичів. Батько – Михайло Скорик, був гімназійним вчителем, істориком, етнографом. Обидва навчалися у Віденському університеті, там і познайомилися, згодом одружилися. У подружжя було троє дітей, композитор був наймолодшим.
Перше знайомство з музикою Мирослав Скорик отримав у сім’ї. Батьки, не будучи професійними музикантами, музикували в родинному колі. Тато грав на скрипці, мати — на фортепіано.
Читайте также: Повалив бюст Леніна, звертався до психлікарні, був загадково вбитий: топ-10 фактів про життя і творчість Володимира Івасюка
В 1947 році радянською владою родина Скориків була вислана у Сибір. Брат Володимир разом із хлопцями у 40-х роках займалися випуском антирадянських листівок. Очевидно, що був донос на батька. Звільнили сім’ю аж у 1955 році, вже після смерті Сталіна.
В дитинстві Мирославу Скорику більше подобався футбол, аніж музика, про що він неодноразово розповідав. Він частенько прогулював уроки взамін на ігри з друзями у футбол у Стрийському парку. Хлопцю вдавалися такі «маневри», що його називали віртуозом м’яча.
«Я захоплювався футболом, тож навіть вирішив пропускати заняття, і півроку взагалі не з’являвся до школи, а батькам казав, що я ходжу».
Зі спортом у Мирослава врешті склалися непогані стосунки. Він має перший розряд у настільному тенісі, займався легкою атлетикою, плавав на байдарках.
Завдяки оперній співачці Соломії Крушельницькій музика стала основою життя Мирослава Скорика. Як розповідав самкомпозитор, коли йому було 6 років, то талант музиканта у ньому розгледіла саме вона.
«Ми прийшли до тітки Люні, як ми її називали, щоб я щось там показав. Я почав грати свій твір і сказав, що не буду грати на цьому фортепіано, бо це фальшування. Справа в тому, що Соломія Крушельницька вдома займалась зі студентами, а для вокалістів інструмент налаштований був на тон нижче. Вона зрозуміла, що я маю абсолютний слух і порадила батькам віддати мене у спеціальну школу», – пригадував маестро.
До того ж, з Соломією Крушельницькою його поєднували і родинні зв’язки. Вона була рідною сестрою його бабусі Олени Крушельницької-Охримович.
Читайте также: Тут співала Крушельницька: історія Львівського оперного театру
Коли Параджанов обдумував зйомки фільму, то йому відразу спало на думку, що музику до нього повинен писати композитор, який живе поблизу Карпат. Пошуки привели його до Львова, де він на одному з радіо попросив поставити твори місцевих львівських авторів. Почувши творіння Скорика, він зрозумів хто йому потрібен.
Цікавий факт, але Скорик хотів відмовити режисеру в допомозі, тому що той йому не дуже сподобався.
«Це східні люди, одразу переходять на “ти”. А я людина західна, мені таке не до душі. Тим більше, я дивився його фільми, які були в прокаті, і вони мені не подобалися.
Я відмовився. Але Параджанов така людина: якщо вирішив, не поступиться. Він ще раз приїхав, ми поговорили більш серйозно, і відтоді в нас була прекрасна праця, абсолютно прекрасні відносини – дружні, ввічливі», – згадував композитор.
Після виходу фільму композитор отримав зворушливого листа від російського колеги Дмитра Шостаковича, якому надзвичайно сподобалася та зворушила музика в кінострічці. «Я був дуже вражений вашою прекрасною музикою. На жаль, я мало її знаю, але докладу зусиль, аби з нею ознайомитися»,- писав Шостакович.
Скорик був приємно здивований та зберігав цей лист впродовж всього життя.
У 1982 році вийшла стрічка «Високий перевал». У радянський час фільм пройшов жорстку цензуру, тому режисер Володимир Денисенко звернувся до Мирослава Скорика з проханням написати музику до нього, яка змогла передати те, чого не можна було показати, щоб продемонструвати своє розуміння трагедії, свій жаль.
Своїм твором Скорик зумів показати весь трагізм і сум, який не змогли промовити словами. Як наслідок «Мелодія» стала настільки популярною, що це навіть здивувало її автора. Вона отримала неофіційний статус духовного гімну України.
В 2001 році на сцені Львівської опери та балету відбулася прем’єра відомої опери «Мойсей», автором якої виступив Мирослав Скорик. Коли композитору надійшла така пропозиція, він з задоволенням прийняв її, тому що побачив в ній особистий інтерес – про це мріяв його батько: він обожнював поезію Франка, яка лягла в основу сюжету.
Дебют опери був приурочений візиту Папи Римського Івана Павла II до України, що відбувався 23-27 червня 2001 року, адже саме Ватикан, в умовах браку державних коштів, проспонсорував виставу. Це був перший в Україні прецедент фінансової підтримки Святим Престолом світської події.
Коли у 2001 році Папа Іоанн Павло ІІ приїхав до Львова, з ним мали змогу зустрітися Мирослав Скорик, директор Львівського оперного театру Тадей Едер та виконавець ролі Мойсея Олександр Громиш. Тоді ж вони і отримали особисте благословення понтифіка.
Читайте также: «Літаючий Папа» на літаку «Мауглі»: приїзд Івана Павла ІІ до Львова
Мирослав Скорик був тричі одружений. Зі своєю першою дружиною – Ларисою Скорик (у дівоцтві – Кузма), познайомився тоді, коли шукав виконавицю пісні «Не топчіть конвалій». Тоді йому і порадили дівчину. Згодом вони познайомилися, а невдовзі і одружилися. В шлюбі прожили 20 років та мають спільну дочку Мілану.
Останній шлюб композитора відбувся із журналісткою львівського телебачення Андріаною Стельмах. Разом вони прожили теж близько 20 років. Саме її композитор називав натхненницею багатьох своїх творів.
Маестро Скорик непогано знався на грибах. «Вважайте, що це моя друга професія»,- говорив він, хоча його дружина хвилювалася, аби не з’їв якогось отруйного гриба.
Помер відомий композитор 1 червня 2020 року у Києві. Похований 5 червня 2020 року на Личаківському кладовищі у Львові.
Руслана Сторожук
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
