Чи знали ви, що «Старики-разбойники» Ельдара Рязанова здійснювали свої вигадані злочини на вулицях Львова? Дізнайтеся, які місця міста потрапили в кадр, де зберігалася картина Рембрандта і як пов’язані макарони та хуртовина.
Ідея фільму прийшла до Ельдара Рязанова, коли він знаходився у лікарні. Там він познайомився із одним пенсіонером. Той був слідчим, якого колеги з прокуратури відправили на «заслужений відпочинок», незважаючи на бажання працювати. Режисер перейнявся проблемою літньої людини, яка хоче і може працювати, займатися улюбленою справою, а її вже відправляють на пенсію. Так думки режисера поступово переросли у сценарій, а в 70-х почалися зйомки нового фільму під назвою «Старики-розбійники».
Рязанов коротко називав своїх героїв «Мямлик» та «Шустрик». Такі прізвиська як швидкі замальовки точно описують їх характерні риси: інтелігентного нерішучого слідчого Миколи Сергійовича Мячикова і безжурного авантюриста інженера Валентина Петровича Воробйова.
З перших кадрів глядач бачить панораму Львова, що відкривається із Високого замку. Проїжджає трамвай Городоцькою, зверху показують проспект Шевченка з тополями, а вдалині можна помітити вежу Латинського катедрального собору.
Микола Сергійович М’ячиков (Юрій Нікулін) по дорозі на роботу проходить повз пам’ятник Адаму Міцкевичу. Але пам’ятник у кадрі не видно. Взагалі, протягом усього фільму складається враження, що оператори спеціально намагалися приховати місце дії, знеособити місто. Храми та церкви Львова теж крупним планом намагалися не знімати.
Далі сюжет веде головного героя у взуттєвий магазин. Його роль відіграв магазин «Елегант» на проспекті Шевченка. Хто жив у той час у Львові, згадують, що в тому магазині часто «давали дефіцит». А в 70-тих там викрили велику аферу. Через роки на цьому місці відкрили інший дефіцит радянського часу – МакДональдс.
У взуттєвому магазині слідчі виявляють підземний хід і йдуть ним. Дорогою головний герой дізнається, що на його місце претендує молодий слідчий. Начальник Бурков переконує Мячикова, що йому вже час йти на пенсію і він має написати заяву про звільнення. Підземна хода веде двох героїв на поверхню. Вони з’являються у кадрі із двох люків на вулиці біля церкви святого Миколая.
Слідчий Нікуліна скаржиться на звільнення другові, якого грає Євген Євстигнєєв. Коли він дізнається про все, то пропонує влаштувати своє пограбування і розкрити його. У музеї проходить виставка робіт Рембрандта. Краще не можей й бути – крадіжка картини великого майстра, саме те, що потрібно. Справа вийде гучною, а лаври, які дістануться слідчому після розкриття будуть пишними.
Виставка картин Рембрандта проходила у будівлі Ратуші. Мячиков категорично відмовляється грабувати музей, але пізніше зустрічає нового слідчого у виконанні Миронова та кардинально змінює своє рішення.
Нікулін йде на зустріч зі своїм другом Євстигнєєвим і погоджується на його аферу. Їхня зустріч відбувається на лавці біля костелу Марії Магдалини.
Пограбування зривається через випадковий голос з телевізору і слідчий Мячиков, каже другу, що йде здаватися до прокуратури. Герой Євстигнєєва не може допустити такого повороту і біжить до прокуратури сам, щоб здатися першим. Держустанова, в яку біжить Євстигнєєв наввипередки з Нікуліним, розмістили в державному архіві на площі Івана Федорова.
Далі дія фільму розгортається біля Ратуші, де герої гадають, як повернути картину на місце. Її пропажу ніхто не помітив, тому треба також непомітно повернути її на місце.
На пригоді з картиною старі-розбійники не зупиняються і «підступний» Євстигнєєв пропонує іншу кримінальну справу – пограбувати інкасатора. Жертвою буде знайома Євстигнєєва, Ганна Павлівна, яку зіграла Ольга Аросєва.
Вона їде із шофером на «Волзі» дорогою від костелу святого Миколая. До речі, не тільки інкасатори їздили цією дорогою. Мальовнича місцевість привернула увагу режисера Юнгвальд-Хількевича і зняв тут кадр зі знаменитою піснею мушкетерів.
Читайте також: Як Львів перетворився на Париж: зйомки серіалу “Д’Артаньян і три мушкетери”
За сюжетом фільму інкасатора Ганну Павлівну чекає Мячиков біля хлібної крамниці, куди вона приходить за виручкою. Цікаво, що тут довгий час насправді була хлібна крамниця. Нині, щоправда, її вже закрито.
У темряві Нікулін тікає з місця злочину вулицею Драгоманова, а за ним жене «Волга».
Останній кадри показує трьох героїв – горе-грабіжників Нікуліна та Євстигнєєва з Аросєвою, які йдуть вулицею Лисенка у бік Порохової вежі. Із цим кадром вийшла оказія. Ельдар Рязанов бачив кадр із сірим зимовим світлом і снігом, а на вулицях Львова тоді була пізня осінь і йшли зливи.
У розпорядженні знімальної групи була спеціальна машина для спецефектів, а снігу до неї не було. Чого тільки про не пробували оператори – заряджали її манною крупою та макаронами-зірочками, але все було не те, на сніг це було несхоже. Чекати було вже ніколи, і група виїхала до Москви, сподіваючись зняти гарні снігові кадри. І тут у Львові пішов сніг. Актори і знімальна група негайно повернулися і дозняли кадри, яких бракувало. Здавалося б, все скінчилося найкращим чином. Але головні проблеми чекали попереду.
Під час інтерв’ю Ольга Аросєва простодушно розповіла кореспондентові про «снігові пригоди», про те, з чого намагалися зробити хуртовину в кадрі. Незабаром у газеті «Правда» з’явився гучний заголовок «Не стріляйте макаронами!», де автор розкритикував кіношників за те, що вони переводять стільки продуктів, коли в країні дефіцит.
До ЦК партії негайно викликали Рязанова, Аросєвої довелося писати пояснювальну записку про те, що їй це все здалося. На щастя ні кар’єра режисера, ні актриси не постраждала, фільм випустили на широкий екран, і історія з макаронами залишилася просто смішною згадкою зі зйомок.
Такими були зйомки фільму «Старики-разбойники». Хтось любить цей фільм і вважає шедевром, а хтось не розуміє і ставиться критично. У будь-якому разі його точно варто подивитись хоча б раз, щоб подивитися на локації старого міста та спостерігати за Львовом 70-х.
Єлизавета Поддубей