Оссоленіум – сімейна бібліотека та музей польського графа Юзефа Оссолінського. Чому бібліотеку зробили у будівлі монастиря і де зараз зберігаються багатства польського дворянина?
До появи Оссолінеуму на його місці розташовувався монастир кармеліток взутих. Їхня спільнота існувала у Львові з 1632 року. Її підтримували багаті покровителі та надавали для потреб монастиря земельні ділянки та забезпечували матеріально.
Наприклад, князь Олександр Януш Заславський, нащадок давнього руського роду Острозьких 1671 року подарував сестрам ділянку поблизу північного схилу гори Шембека (згодом Вроновських). Сім’я Белзецького пожертвувала монастирю 60 тисяч золотих, коли їхня донька Катерина стала там послушницею.
У 1743–1759 роках розбудовою монастиря керував не хто інший, як творець львівського собору святого Юра Бернард Меретин. Він вніс певні зміни до архітектури монастирського комплексу, зокрема надаючи куполові костелу овальної форми та декорувавши фасади у стилістиці рококо. Тоді ж було виконано нові розписи інтер’єрів храму.
1782 року під час церковної реформи імператора Йосипа ІІ монастир закрили. У порожньому приміщенні зробили римо-католицьку семінарію. Вона проіснувала тут десять років.
Читайте також: Лемберг: європейське місто передових технологій 18 століття
Після переїзду духовної семінарії колишній монастир віддали у розпорядження військовому відомству, яке вирішило використати будівлю як склад та хлібопекарню. Випічкою забезпечували гарнізони розквартованого у Львові габсбурзького війска. Робота з печами та вогнем призвела до біди – у 1804 році з недогляду почалася сильна пожежа, яка знищила всю будівлю.
Руїни стояли покинутими 8 років, поки їх не купив граф Юзеф Максиміліан із польського дворянського роду Оссолінських. Він був відомим колекціонером та бібліофілом, тому ні в кого не викликало подиву те, для чого граф хотів використати нове придбання. Незабаром Юзеф Оссолінський отримав дозвіл від імператора на відкриття у будинку сімейної бібліотеки, друкарні та музею.
Граф Оссолінський перевіз до Львова зі свого польського родового замку цінні колекції книг, старовинних рукописів, карт, нагород, гравюр, монет, картин і скульптур. До бібліотеки також потрапили копії книжок із бібліотеки Тадеуша Чацького, частини збірок книжок князя М. Ієроніма Юшинського та графа Евариста Куропатницького, книги з колекцій графів Любомирських, Скарбків, Сапіг.
Над реконструкцією музею працював відомий віденський архітектор Петро Нобіле. Майстер розробив грандіозний проект – музей не поступався б за розмахом палацу Потоцьких. Проте фінансове становище графа не дозволяло зайвої розкоші, тому фінальна споруда вийшла значно меншою і скромнішою. Автор надав будівлі риси класицизму, зробивши його в міру простим та благородним.
Читайте також: «Смачний» київський особняк: Шоколадний будиночок на Шовковичній
У 1823 році граф Оссолінський осліп через катаракту. У тому ж році він підписав угоду з князем Генріком Любомирським. Відповідно до цього документа, граф передавав все своє майно, у тому числі новостворену бібліотеку князю. Любомирський зі свого боку зобов’язався приєднати багату музейну колекцію своєї сім’ї до зборів Оссолінських.
Реконструкція будівлі завершилася у 1850-х. Але вже 1832 року читальні зали були повністю закінчені, тому двері бібліотеки відчинилися для відвідувачів. Ось як її описував історик Іван Крип’якевич:
«Є тут велика бібліотека, де зібрано понад 150 000 книг, у тому числі кілька українських стародруків, 5000 рукописів, багато автографів, велика збірка географічних карт. Також міститься тут музей ім. Любомирських із великою збіркою портретів, зброї, малюнків, ритовин, монет та іншої старовини»
Князь Генрик Любомирський
Заступництво Генрика Любомирського допомогло врятувати бібліотеку та музей від закриття та розорення. Він особисто зустрівся з імператором Францом І та пояснив цінність установи та експонатів, що перебувають у ньому. Це врятувало Оссолінеум від повного знищення. І все ж таки довгі роки установа не могла вільно займатися публічною діяльністю. Лише 1847-го відновила свою роботу друкарня, а наступного року – читальні зали.
На початку ХХ століття фонди сховища Оссолінських налічували близько 200 тисяч примірників друкованих видань, понад 5 тисяч рукописів, 400 автографів та 2 тисячі пергаментів. Колекція Любомирських доповнила музей – тепер у ньому знаходились роботи Тіціана, Баччареллі, Матейки, Машковського, Рачинського.
Значні зміни прийшли до Оссолінеуму під час Другої світової війни. Нова влада націоналізувала всі фонди музею, усунула з роботи постійного директора Мечислава Ґембаровича.
До кінця війни, перед настанням радянських військ, німці вивезли частину колекції до Кракова та Берліна. В архівних списках серед інших експонатів були безцінні роботи Альбрехта Дюрера. Існує версія, що вони потрапили до особистої колекції Гітлера, а потім безслідно зникли.
У 1947 році 30% фондів установи (217 тисяч одиниць) відправилися до польського Вроцлава. Переданими цінностями було заповнено два залізничні потяги. Ще 10 тисяч томів того ж року було вивезено до Москви, до бібліотеки Академії наук СРСР.
Читайте також: Запорожский дом-загадка: где же он находился?
З 1960-х до музею почали повертатися експонати, а також привозилися нові. До 2019 року фонди бібліотеки налічували понад 7 млн. предметів. Серед них 250 тисяч рідкісних видань, понад 75 тисяч рукописів, понад 22 тисяч картографічних видань.
У бібліотеці зберігаються найцінніші збори української — рукописні та друковані видання XI-XX століть. В архівах знаходиться близько 120 тисяч стародруків, унікальні колекції з 50 інкунабул та 800 палеотипів.
Серед цінних надбань бібліотеки – оригінали листів Богдана Хмельницького, Івана Франка, Лесі Українки, Віктора Гюго, Володимира Короленка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Осипа Маковея.
У Польщі досі існує свій Оссолінеум. Він знаходиться у Вроцлаві, розташований у гарній яскраво-червоній будівлі на березі річки Одри. У ньому зберігається частина колекції Оссолінських, перевезена до Польщі 1947 року.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
