У різні періоди історії Львів встиг побувати у складі різних держав – Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Польського королівства, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії. Австрійська культура особливо вплинула на місто та залишила глибокі сліди у його історії та архітектурі.
Карл Ауер. Львів вул. Панська (нині вул. Винниченка), 1838 р.
На львівських листівках XVIII-XIX століть часто можна побачити слово Лемберг. Це була нова назва, яку вигадали для міста австрійці, щоб ще більше закріпити свою владу на новій території.
У місті настав час європейського Просвітництва. Імператор Йосиф II провів церковну реформу, згідно з якою всі монастирі, які не займалися активною просвітницькою, медичною, благодійною чи громадською діяльністю, були закриті. Під ту реформу потрапив навіть Львівський університет, але невдовзі уряд змінив своє рішення і знову відкрив його 1783 року. Світський навчальний заклад надавав навчання за 4 основними напрямками – філософським, юридичним, медичним та богословським.
На початку 19 століття було організовано бібліотечно-архівний заклад «Осолінеум». До нього увійшли численні документи, довідники та книги із приватних зборів. Цей архів існує і зараз під назвою Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.
У 1820-х у Львові за ініціативи радника губернатора Райценгайма з’явився парк. Він став одним із найгарніших і найулюбленіших для міщан в той час. Спочатку він носив ім’я губернатора, а потім його стали називати просто «Губернаторські вали».
1832 року у стінах Львівської греко-католицької семінарії виникло товариство «Руська трійця», лідером якого був студент Маркіян Шашкевич. Учасники «Руської трійці» заклали основи російського національного руху в Галичині, яке було спрямоване на об’єднання з Наддніпрянською Україною, а вона тоді перебувала у складі Російської імперії.
У 1830-х письменники та географи відзначали розквіт та покращення міста. Статистик В.Блюменбах писав про те, що населення Львова налічувало 75 тисяч, а саме місто «надзвичайно покращилося»:
«Місто має 2612 будинків, у більшості хороших, у новому стилі побудованих… Зі своїх доходів магістрат підтримує вулиці, які мають вимощені мостові та освітлення, за винятком кількох, освітлених місяцем. Хороший водопровід забезпечує ціле місто водою, а романтичні околиці є для відпочинку…»
Ян Зег
Перша залізниця в Україні також з’явилася у Львові. Тепер до Європи можна було дістатися потягом прямо зі Львова. Львівський вокзал Галицької залізниці імені Карла Людвіга прийняв перших пасажирів 4 листопада 1861 року з Відня.
Читайте також: Найстаріша в Україні – Львівська залізниця
1894 року львів’яни вперше проїхалися містом на електричному трамваї, тоді як у багатьох європейських столицях транспорт залишався переважно кінним. У 80-х роках. у Львові починає виходити перша регулярна газета «Gazett d’Leopol» французькою мовою.
Перші телефонні розмови львів’яни почали вести ще 1885 року. Gazeta Lwowska повідомляла читачів, де у місті встановлено телефонні апарати. Серед власників новинки були насамперед громадські, урядові, культурні установи, банки, пожежна охорона, лікарні, приватні лікарі, редакції, готелі, залізниці, торговельні будинки. Дзвінки приймалися з 9 до 12 ранку та з 3 до 6 години пополудні.
Не дивно, що австрійський журналіст, відвідавши Лемберг, не побачив тут жодної різниці з європейськими містами. На чистих вулицях стояли акуратні гарні будинки, працювали магазини та кафе, спосіб життя, побут і традиції були такими ж.
Читайте також: Вперше у Львові: винаходи львів’ян, які змінили світ
З приходом австрійської влади в Лемберзі починає з новою силою розвиватися капіталізм, зростають та множаться приватні підприємства. Через це збільшується прірва між багатими та бідними. З’являються націоналістичні організації, які спонукають народ повставати проти системи та класової нерівності. Але австрійська влада жорстоко придушує всі дії протестувальників.
Читайте також: Генерал-губернатор Харьковской губернии Сергей Кокошкин: деятельный и беспощадный
З появою залізничного сполучення до міста надходить велика кількість західних товарів. Місцеве виробництво не може змагатися з якісними, сучасними та дешевшими товарами з Європи, тому у місті починається криза. Ціни на продукти та житло стають непідйомними для простих робітників – багатьом із них доводиться жити на вулиці.
Бідність та жага до змін сприяли поширенню ідей Маркса та Енгельса. Робочий клас бачить у цьому вирішення усіх своїх проблем, тому активно підтримує страйки та акції протесту соціалістичних партій.
На початку Першої світової війни, коли російські війська увійшли до міста, вони зустріли активну підтримку з боку трудового населення. Але австро-угорська влада не поспішала відступати та окупувала місто з новою силою. Тільки завершення війни та розпад Австро-Угорської імперії врятувало місто від безперервних боїв за владу.
Одразу ж націоналістичні сили спробували взяти управління у свої руки, і проголосили Львів столицею Західноукраїнської Народної Республіки. Але їм не вдалося надовго протримати управління міста у своїх руках і 1919 року Львів знову входить до складу Польщі. Місто знову стає столицею Російського воєводства і йому повертають його історичну назву – Львів.
Так закінчилася довга епоха австрійського Львова, про яку тепер нагадують лише австрійські люкси у старому центрі та залізничний вокзал.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
