Відповідно до Статуту, основною метою діяльності УФОТО було сприяти розвитку аматорської фотографії, популяризувати, підтримувати та розвивати зацікавленість фотографічним мистецтвом серед широких верств населення, а також надавати своїм членам знання й рекомендації щодо фотографічної діяльності.
У Польській Республіці довгий час використовували низку нормативно-правових актів, успадкованих від Австро-Угорської монархії, зокрема закон про громадські організації від 15 листопада 1867 року. На основі положень цього закону у 1930 році Львівський воєводський уряд рескриптом зареєстрував Статут «Українського Фотографічного Товариства» (УФОТО) зі штаб-квартирою у Львові. Сприяла цьому велика група фотолюбителів, що сформувалась і діяла у Львові протягом довгого часу раніше.
Для досягнення цілей УФОТО передбачалося: проводити регулярні зібрання з лекціями про фотографію, організовувати професійні обговорення, влаштовувати проекційні вечори, колективні прогулянки та розважальні заходи, утримувати спеціалізовану бібліотеку та читальню, а також фотосалон для користування членами товариства (окрім комерційного використання).
Також планувалося організовувати виставки, нагороджувати найкращі роботи, сприяти членам у придбанні фотоапаратів, обладнання та матеріалів, публікувати наукові дослідження у сфері фотографії, видавати власний журнал, а також проводити відкриті практичні курси та лекції. Окрім того, товариство створювало філії для поширення знань, які діяли, зокрема, у Станіславові (нині Івано-Франківськ) та Тернополі.
Також Статутом визначався порядок членства в організації та ранги у ній. Звичайними членами могли стати всі, хто вніс вступний внесок («вписове») і регулярно сплачував членські внески («вкладки»). Членами-добродіями могли бути як фізичні, так і юридичні особи, що сплатили до каси УФОТО одноразово суму, еквівалентну щонайменше 10 доларам у 12 місячних платежах. Присвоєння цього статусу відбувалося за поданням члена УФОТО і затверджувалося Виділом.
Почесним членом могла стати особа, яка зробила особливий внесок у розвиток фотографії або мала значні заслуги перед УФОТО. Рішення про надання цього статусу ухвалювали Загальні збори товариства шляхом голосування, де підтримка повинна була становити не менше двох третин присутніх.
Всі категорії членів мали рівні права. Чисельність членів УФОТО постійно зростала. У 1933 році їх було 90 осіб (58 у Львові, 17 у Станіславові, 15 у Тернополі). У 1935 році кількість членів досягла 128, у 1936 році – 165, у 1937 році – 169, а в 1938 році – вже 204.
Керівництво Товариством здійснювалося через щорічні Загальні збори та постійну діяльність Виділу.
До повноважень Загальних зборів належали:
Цей орган складався із семи осіб: голови, заступника голови, секретаря, скарбника та трьох заступників Виділу. Його члени обиралися на один рік і забезпечували оперативну діяльність товариства.
Українське Фотографічне Товариство очолювали різні керівники упродовж його діяльності. У період з 1930 по 1932 рік його головою був Степан Дмоховський, у 1932–1934 роках – Ярослав Горалевич, з 1934 по 1936 рік – Євген Дурделло, у 1936–1937 роках – Олександр Мох, а з 1937 до 1939 року – Євген Чайковський.
Виділ товариства виконував широкий спектр функцій, зокрема організовував Загальні збори та Ревізійну комісію, займався прийомом, звільненням та виключенням членів, обирав засоби для досягнення цілей організації, розробляв регламенти, управляв майном і укладав різноманітні угоди.
Ревізійна комісія складалася з трьох осіб і працювала лише тиждень перед скликанням Загальних зборів. Її основним завданням було перевірити річний фінансовий звіт, який готував скарбник товариства. До складу цієї комісії у різні роки входили такі особи, як Богдан Гнатевич, Ярослав Горалевич, Казимир Ґуран, Василь Ґут, Степан Дмоховський, Іван Заяць, Василь Кметик, Роман Крохмалюк, Ярослав Маренін, Михайло Мороз, Нестор Нижанківський, Василь Ольховий, Омелян Ольховий, Михайло Пудирак, Іван Сидорів і Степан Федів.
Товариство змінювало своє місце розташування. Спершу його осідок знаходився на вулиці Ходоровського, 15 (нині вулиця К. Звіринського, 15), а з березня 1934 року розмістився на вулиці Шашкевича, 5 (тепер площа М. Шашкевича, 5).
Українське фотографічне товариство (УФОТО) зосереджувалося на розвитку мистецької фотографії, проводячи різноманітні виставки, які сприяли популяризації цього виду мистецтва. Першу аматорську фотовиставку організували 7–14 грудня 1930 року в Академічному домі на вулиці Супінського, 21 (тепер вулиця М. Коцюбинського, 21). Наступна виставка відбулася 5–27 грудня 1931 року за тією ж адресою.
У квітні-травні 1937 року товариство провело ще одну масштабну фотовиставку в Природничому музеї Наукового товариства імені Шевченка на вулиці Чарнецького, 24 (нині вулиця Винниченка, 24), яку можна було відвідати щодня з 9 до 16 години. Ціна квитків становила 49 та 30 грошей. У квітні 1938 року товариство організувало “Виставку мистецької світлини”. Загалом у період з 1930 по 1939 роки УФОТО провело дев’ять тематичних фотовиставок, деякі з яких були безкоштовними, але надавали можливість зробити добровільні пожертви для поповнення бібліотеки товариства.
Бібліотека і читальня, які діяли при товаристві, були доступними для відвідувачів щосуботи, а їхньою роботою опікувався Олександр Мох. Щотижневі сходини товариства, що проходили по четвергах, ставали майданчиком для обговорення фотографічних новин, демонстрацій короткометражних фільмів, а також читання рефератів на актуальні теми.
У 1936–1937 роках на цих зібраннях порушували питання, пов’язані з використанням фотографії у культурному та національному контексті, обговорювали технічні аспекти фотомистецтва, розмірковували про його жанрові особливості та ділилися досвідом участі у виставках і конкурсах.
УФОТО також приділяло значну увагу видавничій діяльності. Часопис “Світло й Тінь”, перший український спеціалізований журнал для шанувальників фотографії у Львові, став вагомим досягненням товариства. Його редакторами в різні періоди були Степан Щурат, Олександр Мох і Ярослав Савка.
Популяризація фотографії серед широкої аудиторії здійснювалася через організацію практичних курсів, що проводилися у різні роки, зокрема в травні 1936 року, квітні 1937 року та червні 1938 року. Ці курси були спрямовані на навчання основ фотографії, що особливо приваблювало початківців.
Незважаючи на непрості економічні та політичні обставини, у яких перебувала українська громада в Польській Республіці 1920–1930-х років, діяльність УФОТО виявилася успішною. Завдяки організації численних виставок, виданню якісного журналу, проведенню навчальних курсів і активності членів товариства, фотографія стала важливим елементом культурного життя тогочасного Львова.
У період з 1930 по 1939 роки Українське фотографічне товариство організувало вісім щорічних виставок, присвячених українській мистецькій фотографії. Дев’ята виставка, запланована на листопад 1939 року, так і не відбулася через початок Другої світової війни, що суттєво вплинуло на діяльність товариства. В радянський період товариство не функціонувало, на відміну від, наприклад, схожої організації у Запоріжжі.
9 листопада 2021 року діяльність УФОТО була відновлена у формі Громадської організації «Українське фотографічне товариство» (ГО «УФОТО»). Основною метою сучасного товариства є популяризація українського фотографічного мистецтва, збереження його історії та представлення здобутків українських фотомитців у глобальному контексті. Організація сприяє творчому розвитку, підтримує реалізацію мистецьких проєктів сучасних фотоаматорів та прагне передати майбутнім поколінням знання про вагомий внесок українського фотомистецтва у світову культурну спадщину.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
