Нещодавно у місті відкрився новий хаб, орієнтований перш за все на ветеранів та небайдужих містян. Однак прийти сюди може фактично кожен. Насправді ж, це доволі культове для Львова місце, що має історичне значення. Сьогодні поговоримо що тут було, і що вже є, та що планується в майбутньому.
«Стрільниця» стоїть на землі з багатою історією. Ще в XIX столітті тут діяло Куркове стрілецьке товариство, де львів’яни вправлялися в стрільбі з лука, а згодом — із вогнепальної зброї. Найвлучніший стрілець, що влучив у півня на жердині, ставав «курковим королем», отримуючи медаль і золотий перстень.
У 1930-х роках лучник Бруно Пруґар із клубу «Поґонь», учасник Олімпіади-1936, неодноразово здобував цей титул, а брати Труші, сини художника Івана Труша, вражали своєю влучністю місцеву публіку. Одним словом, тут можна було зустріти як звичайних містян, так і чемпіонів. У повоєнний час це місце забрали собі радянські військові, його територія відійшла до Прикарпатського військового округу. Але як і раніше, у північному корпусі тренувалися чемпіони світу й Олімпійських ігор, наприклад Микола Калиниченко та Дмитро Бобрун.
До 1991 року «Стрільниця» так і належала військовим, а в 2012-му будівлю на Лисенка, 23-А зайняв Музей визвольної боротьби України, тоді як сусіднє приміщення (23-Б) приватизували. Занедбана споруда чекала на відродження, доки меценати не взялися за її реконструкцію. При цьому було вирішено зберегти історичне призначення цього місця
Відновлення «Стрільниці» – це історія меценатства й амбіцій. Родина Маслюків – Галина, почесна консулка Казахстану у Львові, та її син Андрій, президент обласної федерації веслування, – вклала 240 мільйонів гривень у реконструкцію занедбаної будівлі. «Ми планували 100 мільйонів, але захотіли зробити все по-людськи: інклюзивність, благоустрій, топове обладнання», як розповідала в одному з інтерв’ю Галина Маслюк. За півтора року на місці старого приміщення виріс триповерховий хаб площею 1817 м² із функціональним дахом, переданий місту на умовах викупу протягом 10 років за 212 мільйонів гривень.
Архітектор Михайло Солук, який втратив колегу Олександра Веселовського на війні, називає проєкт даниною захисникам України. Будівля вражає: дерев’яні двері, інклюзивні ліфти, санвузли й душові для людей із інвалідністю, а також кнопка виклику електромобіля для тих, хто не може піднятися схилом вулиці Лисенка. Тераса на даху, що нагадує поле для гольфу, стала унікальним простором для стрільби з лука та йоги.
Насправді, «Стрільниця» — це не просто тир, а багатофункціональний простір, де кожен поверх має своє призначення. Вони розділені навіть по певним віковим категоріям, як побачите нижче, а також, звісно по профілям.
Перший поверх — центр національно-патріотичного виховання, де школярі безкоштовно вчаться домедичної допомоги, розбирати зброю та стріляти з пневматичної й лазерної зброї. Адже дивитись все на роликах чи плакатах це добре, але поки не спробуєш на собі, то не навчишся нічого. Другий поверх це унікальний 50-метровий тир із автоматизованою системою мішеней, що обертаються на 360 градусів, для стрільби з вогнепальної зброї.
На третьому поверху розміщена зона відпочинку з ветеранською кав’ярнею, де працюють учасники бойових дій, конференц-залом, VR-зоною та кардіозалом для підготовки до «Ігор Нескорених» під керівництвом ветерана Ігоря Галушки. На даху — майданчик для стрільби з блочного лука на 50 метрів, а також простір для тренінгів і заходів із краєвидом на старий Львів. Хаб відкритий для всіх, але зона вогнепальної зброї доступна лише під наглядом ліцензованих інструкторів-ветеранів. Ціни для містян на 20% нижчі за ринкові, а ветерани платять лише за набої, які місто планує компенсувати.
Хаб став частиною екосистеми UNBROKEN, яку Львів розбудовує для підтримки захисників і громади. Це не просто місце де можна постріляти, тут можна відчути для чого це потрібно. Для ветеранів це місце реабілітації та соціалізації: вони працюють інструкторами, баристами й тренерами, отримуючи шанс на нове життя. Для молоді — платформа патріотичного виховання, де школярі опановують навички, потрібні в сучасному світі. Можна сказати, що це не просто тир, а місце сили для всіх львів’ян.
Хаб також підтримує інклюзивність: від ліфтів до парковок для велосипедів і мотоциклів, усе продумано для людей із інвалідністю. До того ж, обмежена кількість подібних об’єктів у місті (адже доступні лише «Динамо» та СКА, що постраждав від пожежі в 2018 році) лише підкреслює унікальність «Стрільниці».
«Стрільниця» — амбітний проєкт, але її майбутнє залежить від фінансування та менеджменту. Викуп хабу буде серйозним навантаження на бюджет міста, особливо в умовах війни. Без додаткових грантів чи спонсорів хаб може зіткнутися з труднощами в утриманні. Крім того, потрібна активна промоція в соцмережах і туристичних маршрутах, щоб залучити гостей із інших міст. Якщо Львів забезпечить стабільне фінансування та розкрутку, «Стрільниця» стане не лише тиром, а й символом єдності, незламності та гарних перспектив ветеранів у суспільстві. Що ж до грошей, то Львів і раніше спрямовував великі гроші на підтримку ветеранів і громади, що відображено у бюджеті міста.
