Про театральне життя Львова всім добре відомо, як і про непрості історії становлення найвідоміших театральних установ Львова, а саме Оперного театру і театру імені Заньковецької. Однак мало їто знає, що на цих двох велетнях театральне життя Львова зовсім не обмежується. В які ще театри Львова варто зайти – сьогодні ми вам і розкажемо.
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки, розташований на вулиці Городоцькій, — це простір, де молоді актори та постановники без страху кидають виклик стереотипам. Їхні вистави, орієнтовані на аудиторію 16+ і 18+, торкаються гострих тем сучасності: від особистих драм до суспільно-значимих проблем. Постановки, як-от “Баба Пріся”, “Горизонт 200”, “Люди” чи “Мої родичі та інші покидьки”, поєднують комедію з трагедією, змушуючи глядачів часом реготати, а часом буквально заливатись сльозами. Наприклад, “Баба Пріся” розповідає про відстареньку з Чорнобильської зони, чия історія розкриває глибокі людські переживання.
Будівля театру, між іншим, має нічогесеньку історію: у XVIII столітті тут був монастир августинців, згодом — Католицький дім із театральною залою на 420 місць, збудованою в модернізованому середньовічному стилі з готичними та романськими елементами. Таким чином, театральні дійства тут проводили ще доволі давно (а про театральні традиції міста читайте тут). У ХХ столітті тут діяли Малий театр, кінотеатр “Москва” і Театр музичної комедії, поки в 1940-х не оселився Російський драматичний театр Радянської армії, що трансформувався у сучасний Театр Лесі Українки.
Акторська трупа театру це справжня еліта і скарб: Андрій Кравчук, Софія Лешишак, Віталій Гордієнко та інші брали участь у міжнародних проєктах, знімалися в кіно (“Екс”, 2019) і проводили різноманітні перформанси. При театрі діє акторська школа, де навчають пластики, дикції та імпровізації, запрошуючи всіх, хто мріє спробувати себе на сцені. Тутешні постановки зазвичай вражають глядачів, і залишитись до них байдужим, напевне, просто неможливо.
На вулиці Леся Курбаса, 3, розташований театр, чия будівля з 1910 року вражає свою вишуканою по-львівські елегантністю. Спочатку це було вар’єте “Casino de Paris” із розкішним овальним залом, прикрашеним орнаментами та барельєфами в стилі неоготики. У 1988 році тут було створено Театр імені Леся Курбаса, заснований Володимиром Кучинським і групою молодих акторів, які прагнули, як і Лесь Курбас у 1918 році, “сказати щось нове”.
Театр швидко став відомим завдяки виставам за класичними та сучасними творами: “Благодарний Еродій” (Григорій Сковорода), “Апокрифи” (Леся Українка), “Марко Проклятий” (Василь Стус), “Чекаючи на Ґодо” (Семюел Беккет). Їх презентували на фестивалях у Польщі, Румунії, Албанії, здобувши нагороди, зокрема гран-прі. Актори поєднують текст із пластикою, мімікою, автентичною піснею, створюючи камерну атмосферу, де глядач стає частиною дійства. Колектив включає і відомих кіноакторів (Олег Цьона, Олег Стефан), засновників дитячих студій (Ольга Онещак) і вокалістів гурту “Курбаси”.
Театр також є школою, що виховує акторів і режисерів у співпраці з Львівським університетом ім. Івана Франка. З 1994 року він проводить фестиваль “Театр: Метод і Практика”, а в 2006 році отримав Національну премію ім. Тараса Шевченка. Це місце для тих, хто хоче відчути мистецтво, що змушує задуматися про себе й світ.
Театр “Воскресіння” на площі Генерала Григоренка — це простір, де актор і глядач обмінюються енергією, і в результаті театральна зала наповнюється магією. Заснований Ярославом Федоришиним, театр став відомим завдяки неординарним і відчайдушно-дивним містеріям: від постановок на канатах на площі Ринок до ангелів, що спускаються з неба на День святого Миколая. “Божевільні від кохання” з басейном і ліжком у залі чи “За дверима” на батуті дивують нестандартною подачею.
Наприклад, вистави “Серпень. Графство Осейдж” і “Сарана” розкривають сімейні драми, а комедії “Він, вона, вікно, покійник” і “Вечеря з дурнем” дарують глядачам легкість і сміх. Між іншим, музична вистава “Весела корчма” за Шолом-Алейхемом отримала найвищу театральну нагороду Польщі.
Після втрати Ярослава Федоришина в 2020 році театр продовжує його справу під керівництвом Алли Федоришиної. “Ми не даємо готових відповідей, а спонукаємо глядача шукати їх у собі”, — каже адміністраторка Жанна Мурая. Театр виховує глядача, залучаючи його до проєктів, як-от наприклад “Мистецтво навчати” у рамках “Днів європейської спадщини”. Цей театр добре підійде для тих глядачів, хто готовий до емоційних контрастів і несподіваних форматів.
На вулиці Олександра Фредра, 6, діє Театр естрадних мініатюр “І люди, і ляльки”, заснований Олегом Новохацьким у 1990 році. Після пожежі 2006 року, яка знищила ляльки й декорації, театр відновився, і з тих пір він є муніципальним закладом. Його репертуар налічує 20 дитячих вистав і одну для дорослих — “Півонієвий ліхтар”. Театр активно бере участь у різноманітних заходах та фестивалях фестивалях. Тут поєднують акторську гру з ляльковими персонажами, що є цікавим досвідом для глядачів. Це ідеальне місце для сімейного відпочинку, де діти й дорослі знаходять казку й цікавість.
Перший український театр дітей і юнацтва (колишній Театр дітей і юнацтва) на вулиці Гнатюка, 11, працює з 1920 року. Загалом-то цей театр був заснований ще у Харкові в 1920 році як “Театр казки”, він переїхав до Львова в 1944 році. Спеціалізуючись на виставах для дітей і молоді, театр пропонує побачити осучаснені версії “Дюймовочки”, “Олівера Твіста” та унікальну постановку “Гобіт, або подорож за імлисті гори” — першу у своєму роді в Україні.
Театр робить вистави не тільки для дітей, бувають тут й вечірні вистави для дорослих, що робить його привабливим для сімейних відвідин. Будівля театру, зведена в ХХ столітті, зберігає приємну і затишну атмосферу, ідеальну для казкових історій.
На площі Данила Галицького, 1, розташований Львівський театр ляльок, чия будівля в старі часи була Ремісничою палатою, а згодом — кінотеатром “Штука”. Тобто театральної історії у цієї будівлі немає, але тим не менш, свою долю глядачів театр має, як і певну особливість Заснований Антоніною Мацкевич у 1945 році, театр пропонує понад 20 вистав для дітей і дорослих.
Його репертуар об’єднує класичні казки з сучасними реаліями і постановками, даруючи радість і натхнення, а водночас робить їх цікавими для сучасних дітей, та і не тільки (зрештою, всі дорослі – це постарівші діти). Тож навіть в театрі ляльок кожен може побачити щось своє. А про місця Львова, які варто відвідати будь-якому з туристів, можете почитати тут.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
