Львів багатий на архітектурні шедеври, які, на жаль, не завжди доступні для широкого загалу. Одним з таких скарбів, прихованою від очей багатьох містян та гостей, є будівля Університету Безпеки Життєдіяльності, відома в історії як Дім Інвалідів. Ця велична споруда, що вже понад 150 років височіє над Клепаровом, немов фортеця, є справжньою перлиною львівської архітектури.
Львів завжди був чутливий до візитів вельможних осіб. Приїзд королів чи імператорів незмінно вносив зміни у життя міста: з’являлися нові будівлі, квартали, парки, відкривалися або закривалися кладовища. Тож не дивно, що перший візит до Львова нового імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа I у 1851 році мав значні наслідки.
Юний кайзер, ймовірно, за власною ініціативою, а можливо, на прохання львів’ян, видав указ про зведення у місті спеціального будинку для військових інвалідів, які не могли самостійно забезпечити себе.
Цікаво, що Франц Йосиф особисто підійшов до втілення свого задуму. Він самостійно обрав архітектором проекту будівлі відомого австрійського майстра данського походження Теофіла Гансена. Автор таких шедеврів, як Віденський арсенал, Мьюзікферайн, Австрійський парламент, Афінська академія та Заппіон, Гансен був гарантом високої якості майбутньої споруди. Зрозуміло, що найм такого фахівця потребував значних коштів – 700 тисяч золотих ринських, які імператор виділив з власної скарбниці.
Зведення Дому інвалідів стало не лише актом милосердя, але й свідченням величі та могутності Австро-Угорської імперії. Ця монументальна будівля, зведена у стилі неоренесансу, й досі вражає уяву своїми розмірами, витонченою архітектурою та багатством декору.
Затвердження проекту Дому інвалідів у 1855 році стало відправною точкою для його будівництва. Місто безоплатно виділило для цієї мети чималу ділянку землі у Пилиховській долині на Клепарові. Цікаво, що початок будівництва збігся з другим візитом Франца Йосифа I до Львова у 1855 році. Проте, наразі невідомо, чи був імператор присутній під час урочистої закладки наріжного каменю.
Керував будівельними роботами архітектор Едвард Келлер. До 1858 року було зведено фундамент споруди, після чого розпочалося оздоблення фасадів. Цю роботу виконували польські скульптори Кипріян Ґодебський та його учень Абель Пер’є.
1863 року, нарешті, будівництво Дому Інвалідів завершилося. 4 жовтня, у день іменин імператора, відбулося його урочисте відкриття. Новозбудована будівля вражала своїми розмірами – її довжина сягала 165 метрів. Стіни з червоної та жовтої цегли, вежі з зубцями на даху надавали споруді величного вигляду, роблячи її схожою на романську фортецю.
Триповерхова будівля Дому інвалідів вражала розкішним оздобленням, яке збереглося й досі. На її головному та тильному фасадах можна побачити 26 скульптурних елементів та 8 барельєфів. Центральне місце займає герб Австрійської держави, оточений фігурами Війни (Марса) та Миру (Венери). Над брамами, як ззовні, так і зсередини двору, розміщено чотири барельєфи, що символізують Воїна та Перемогу.
На жаль, не всі скульптурні елементи збереглися. Зокрема, втрачено статуї чотирьох славетних австрійських фельдмаршалів та генералів, які колись прикрашали внутрішній бік будівлі.
Внутрішній простір Дому інвалідів був розділений на дві частини. Ліве та праве крило призначалися для солдатів. Тут було обладнано 50 кімнат з 328 ліжками. В центральній частині споруди розміщувалися окремі помешкання для офіцерів. Загалом, заклад міг прийняти близько 500 осіб.
За головною будівлею розташовувалася розкішна каплиця, виконана у візантійсько-грецькому стилі. Її план нагадував грецький хрест, а декор вражав багатством та витонченістю. Стіни каплиці були викладені з червоної та жовтої цегли у формі невеликих хрестиків. Її інтер’єр прикрашали численні скульптури, яких налічувалося 12. На жаль, до наших днів не збереглася жодна з них.
Після завершення будівництва у 1863 році, Дім інвалідів протягом багатьох років служив притулком для ветеранів. Проте, його історія не обмежується лише цією функцією.
У 1877 році в будівлі розмістилася філія гарнізонного шпиталю, а також запрацювала невеличка фабрика протезів. Після Першої світової війни Дім інвалідів перетворився на притулок для польських ветеранів.
1939 рік ознаменувався приходом радянської влади. В цей час Дім інвалідів зайняв полк НКВС. Каплиця, що розташовувалася на території, була значно пошкоджена та перетворена на склад. В 1941 році полк НКВС покинув будівлю, проте повернувся вже у 1944 році. Згодом, у 1954 році, згідно з рішенням міністерства внутрішніх справ СРСР, в приміщенні Дому інвалідів було розміщено Київське пожежно-технічне училище МВС СРСР.
Протягом наступних років будівля зазнала певних змін. До 1972 року на першому поверсі лівого крила головного корпусу розміщувалися військова частина 7480 та батальйон міліції. Каплиця ж з 1954 року використовувалася як овочевий склад училища.
Сьогодні в будівлі Дому інвалідів функціонує Львівський університет Безпеки Життєдіяльності. Каплиця, що колись була пошкоджена, також відновила свою діяльність. Реставраційні роботи розпочалися ще в 1993 році з ініціативи керівництва університету. У 1998 році відбулося її урочисте посвячення як Церкву Покрови Пресвятої Богородиці.
Сама ж будівля університету, разом з охайною та впорядкованою територією, без сумніву залишається окрасою Клепарова, хоч і дещо прихованою від очей більшості львів’ян.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
