Історик, меценат та володар скарбів: Владислав Лозинський

Історик, мистецтвознавець, дослідник та письменник Владислав Лозинський залишив помітний слід в історії Львова завдяки своїм науковим роботам, а також будинку, який у місті відомий більше за інші. Дізнаємося докладніше про особистість вченого та про його незвичайне і важливе для нас хобі.

Сімейне коло

Владислав Лозинський походив із відомої у наукових та художніх колах сім’ї. У нього було двоє братів і обидва прославилися. Старший Валерій, назв на честь батька, став дуже популярним письменником, часто друкувався у львівській пресі. Молодший брат Бронислав був визначним юристом та адміністратором Галицького намісництва. Двоюрідні брати Лозинських, Кароль та Владислав Шайноха, також прославилися на науковій ниві як історик та геолог. Видно, що оточення майбутнього історика та мецената Владислава Лозинського зіграло не останню роль у розвитку його здібностей та талантів.

Владислав Лозинський досяг у навчанні навіть більше, ніж брати. Наприклад, Валерій недовго провчився у гімназії – його вигнали звідти, бо він був «непосидючим і, за думкою адміністрації навчального закладу, навіть свавільним учнем».

Але Валерій не дуже сумував і після такого «випускного» поїхав до Львова до братів Шайноха і почав друкувати власні історичні нариси та оповідання, які мали успіх серед публіки. На жаль, різкий характер зіграв із Валерієм злий жарт. Він викликав супротивника на дуель через дівчину і загинув у 24 роки. Все ж таки він залишив по собі чимало творів, на яких згодом виховувалися багато відомих польських митців.

Головний редактор

Владислав же з успіхом закінчив Самбірську гімназію та вступив до Львівського університету. Півроку він провчився на юридичному факультеті, але потім зрозумів, що це не його шлях і перейшов на філософський відділ: займався історією та польською філологією.
Історія була його справжнім покликанням. Відразу після випуску з університету він починає друкувати історичні повісті польською мовою в тогочасних виданнях, наприклад, у двотижневику Gazeta Lwowska («Газета Львівська»).

Через кілька років плідної роботи в газеті він стає її редактором та працює на цій посаді 10 років. Репутація людини з науковим складом розуму, почуттям стилю та здатністю знайти хороший матеріал, а також цікаво та просто подати його читачеві дає йому можливість обіймати посаду головного редактора в таких виданнях як Dziennik Literacki, Przegląd Powszechny, Gwiazdka Cieszyńska.

Читайте також: Kurjer Lwowski, Gazette de Leopol та Зоря Галицька: коли з’явились перші українські газети

Справа всього життя

Вивчаючи роботи Лозинського стає зрозуміло, що його інтересом була історія раннього Нового часу, 16-17 століть. У своїх історичних дослідженнях Лозинський докладно описує Львів того періоду, його мешканців, спосіб життя, торгівлю, архітектуру, скульптуру, живопис. Усе своє життя вчений присвятив пошуку та вивченню архівних матеріалів на території Західної України. І його праця не пропала даремно: деякими його книгами і доробками користуються досі.

Лозинський брав активну участь у різних історичних об’єднаннях. Наприклад, на початку 1900-х у Львові існувала Історична школа. Її президентом був польський історик та археограф Францішек Ксаверій Ліске. Посаду заступника обіймав Владислав Лозинський. З цією історичною громадою до 1914 року співпрацював відомий український діяч Михайло Грушевський.

Не історією єдиною

Окрім наукових праць, Владислав Лозинський писав і в жанрі белетристики. Він перетворював реальні історичні події на захоплюючі оповідання, додавав художні елементи та вигадані деталі. Так виходили популярні свого часу історичні оповідання та повісті.

Тяга до прекрасного була у Владислава завжди. У роки навчання в університеті він почав колекціонувати старі книги, предмети інтер’єру, картини. Інтерес до мистецтва спонукав його стати членом Академії знань та Народознавчого товариства та серйозніше досліджувати предмети старовини. Крім того, він очолював Товариство Шанувальників Мистецтв.

1900 року Владислав Лозинський отримав почесне звання та посаду доктора філософії Львівського університету. Його думка була вагомою під час проведення конкурсу 1910 року на проект пам’ятника Анджею Потоцькому у Львові.

Як уже говорилося, Владислав Лозинський написав багато наукових праць. Є серед них ті, в яких найбільше помітне переплетення об’ємних історичних та художніх знань вченого: Malarstwo cerkiewne na Rusi (Православний живопис на Русі, 1887), Katalog wystawy zabytków starożytnych we Lwowie (Каталог виставки пам’яток старовини Львова, 1894), Epilog lwowskiej sztuki złotniczej (Вірменський епілог львівського ювелірного мистецтва, 1901), Życie polskie w dawnych wiekach (Польське життя у давні віки, 1907).

Читайте також: Олекса Новаківський – живописець, що заснував мистецьку школу

Політична кар’єра

Коло інтересів вченого не обмежувалося лише історією та мистецтвом. У 39 років його обрали послом до Галицького сейму, а згодом він став довічним членом Палати панів в Австрійській державі. Владислав також входив до Польського кола у сеймі та належав до демократів, обирався депутатом до Імперської ради Рейхсрат.

Музей вдома

Одним із головних досягнень у житті вченого була його колекція предметів мистецтва. Упродовж років вона розрослася до величезних масштабів. За деякими підрахунками, кількість зібраних речей становить близкьо 1200 предметів. Серед них багато цінних зразків зброї часів козацтва, булави, військова амуніція, медалі та ордени. Також у його колекції є цікаві предмети щоденного використання – посуд, одяг, особисті речі.

Акцент у зібраних речах належить портретам особистостей Речі Посполитої. Через те, що більшість із них зібрано на території України, вони пов’язані з Червоною Руссю, тобто Поділлям, та Галичиною, які свого часу входили до складу Речі Посполитої.

Колекціонер дуже не любив розлучатися зі своїми накопиченими скарбами. Однак, незважаючи на це, коли у Львові відкрився перший історичний музей, він подарував йому 12 гравюр та 2 цехові печатки.

Галерея мистецтв

Місце, де зараз розташована Львівська національна галерея мистецтв, було будинком Владислава Лозинського. Він особисто продумував обстановку кожної кімнати. Вже тоді деякі кімнати були подібні до виставкових залів музею. У скляних вітринах та стелажах на оксамиті було розкладено предмети побуту, прикраси та нагороди. На стінах висіли картини та зброя.

Після смерті Владислава Лозинського його майно перейшло до племінника, сина Бронислава Лозинського. Той продав будинок та колекцію місту, тому зараз саме тут знаходиться галерея мистецтв. Якби не хобі історика Лозинського, невідомо, де зараз розташовувався музей мистецтв і наскільки великою була б його колекція.

Читайте також: Топ-10 палаців Львову: «Лувр», замок красуні та дім професора. Частина 1

Владислав Лозинський зробив великий внесок у дослідження історії Львова XVI-XVII століть. Завдяки його працям ми маємо більш чітке уявлення про те, яким було життя в той час, які історичні події мали місце на західних землях і які наслідки спричинили за собою. Хобі вченого досі приносить користь, завдяки ньому донині збереглися цінні речі минулого і їх можуть побачити майбутні покоління.

Єлизавета Поддубей