Львів знають насамперед, як місто з великою історією, що сягає середньовіччя. Старі вузькі вулички, кнайпи, площа Ринок, кам’яниці, Ратуша – такий Львів найчастіше бачать на фотографіях та листівках. А як виглядає місто за межами старовинних кварталів?
Пройдемося районами окольного Львова та дізнаємося їх історію та секрети.
Цей мікрорайон знаходиться у Личаківському районі. Він відділений петлею залізниці Підзамче — Личаків від сусідніх місцевостей — Личакова, Кривчиці та Шевченківського гаю.
Перші згадки місцевості зустрічаються в архівах ще наприкінці ХІХ століття. Вже тоді це був район багатих вілл та заміських будинків. Активна забудова розпочалася у 1930-х роках, коли Львів почав стрімко розростатися.
Проекти нового району створювали архітектори Тадеуш Врубель, Леопольд Мартін Карасінський та Максиміліан Кочур. Будинки будували у стилі функціоналізму та конструктивізму, простіше кажучи, практичні будинки без жодних прикрас.
Все ж таки одна деталь старого Львова закралася навіть у такий новий віддалений район. Вузькі вулички, викладені бруківкою, не дають забути в якому місті ви знаходитесь, нехай поряд і немає розкішної архітектури та кав’ярень.
Будівництво фінансувалося Товариством кредитування та будівництва працівників середніх та вищих навчальних закладів Львова. Фактично спілка освітян зводила собі окремий район. Першими жителями стали професори Львівського університету, звідси й назва – Професорська колонія.
Свого часу тут жили видні громадські діячі та митці, на честь деяких навіть названі вулиці мікрорайону. Серед них українські письменники Ірина Вільде, Микола Вінграновський та Роман Дідула, художник Євген Манишин та український політик В’ячеслав Чорновіл з дружиною Атеною Пашко.
Професорській колонії навіть присвячували пісні. Віктор Морозов написав про неї пісню «На Професорській кольонії»:
«На Професорській кольонії панєнки пахнут, як півонії,
Нема в Цісарстві, ані в Польонії, як на Професорській кольонії…»
У 50-х добудували кілька барачних будівель, потім з’явилися будинки початку 1960-х років і зрештою – сучасні вілли 2000-х років. Так район повернувся до «порядків» XIX століття і знову частково став престижним місцем проживання заможних людей.
Ніні Професорська колонія вважається одним із елітних районів Львова. 30 липня 2021 року, виконавчий комітет Львівської міської ради ухвалив рішення «Про збереження характеру історичного кварталу «Професорська колонія» у Личаківському районі Львова», яким заборонив на території Професорської колонії будівництво та руйнування історичних будівель.
Читайте також: «Дика» письменниця: життєвий шлях Ірини Вільде
Білогорща – це місцевість у Залізничному районі Львова. Як і інші подібні мікрорайони, раніше це було звичайне село. З’явилося воно у 1423 році, коли міщанин Зоммерштайн заклав тут поселення і зобов’язався утримувати ліс і урочище Білогорща. До 1611 року в селі було майже 27 маєтків.
До 1940-х тут мешкали переважно поляки. У 1945-46 роках під час операції «Вісла» відбувся «обмін» польського населення на українське. 1978 року мікрорайон приєднали до Львова.
Торфовище Білогорща
Також тут можна побачити музей та пам’ятник Роману Шухевичу, члену ОУН, на тому місці, де він загинув 5 березня 1950 року.
Місцевість знаходиться на півдні Львова і входить до складу Франківського району. На початку XV століття міщанин Пауль Гольдберг викорчував тут густий ліс і дістав право власності на ці землі. Він заклав фільварок і дав йому назву Гольдберггоф (Двір Гольдберга), назва з віками перетворилася на Кульпарків.
1875 року Галицький крайовий сейм ухвалив відкрити в Кульпаркові психіатричну лікарню. Сюди стали спрямовувати душевнохворих із усього коронного краю.
Лікування психічних розладів тоді було мало досліджено, тому медична допомога обмежувалася головним чином функцією утримання у лікарні. Будівля була збудована з розмахом і нагадувала львівські маєтки аристократів. У психіатричній лікарні був власний парк, каплиця та цвинтар.
Довгий час місцевість була окремим селом і лише 1930 року його запровадили до складу Львова.
Від минулого села залишився міський топонім – назва вулиці Кульпарківська. Неофіційна, жаргонна назва району та психіатричної лікарні — «Кульпар», «Вар’ятштрассе» («вар’ят» на львівському жаргоні означає «псих»).
Про Кульпарків також писав Віктор Морозов, змалювавши його «райським» місцем:
«На Кульпаркови блавати
Квітнут як остатний раз
На Кульпаркови вар’яти
Виздоровлюют нараз
На Кульпаркови ворони
Мают райскі голоси…»
Кайзервальд є частиною Личаківського району. Це мальовнича місцевість із глибокими ярами, видолинками, густим лісом. Географічно це досить довгий заліснений хребет, який має висоту 400 метрів над рівнем моря і відноситься до Львівського плато.
До XVIII ст. Кайзервальд був власністю заможної львівської родини Алембеків, члени якої неодноразово обіймали посаду бургомістра Львова. Потім місцевість викупила інша багата львівська родина Лонгшамп де Бер’є (Longchamps de Bérier) та місце у народі почало називатися Лоншарівка.
Читайте також: 5 видатних правителів Львова: ким вони були та чим прославилися
Сучасна назва Кайзервальд має німецьке походження і перекладається як цісарський ліс. Вона з’явилася після візиту цісаря Австрійської імперії Франца Йозефа І. Під час одного із своїх візитів він оглядав цю місцевість і вона йому дуже сподобалась.
У наступний свій візит він побажав ще раз прогулятися там. З того часу ліс так і прозвали – цісарським. На честь цього візиту там навіть встановили пам’ятник.
Кайзервальд відомий також тим, що тут з 1908 до 1914 року діяв перший в Україні лунапарк із різноманітними атракціонами та літніми ресторанами.
Нині Кайзервальд поділений між парком «Знесіння» та музеєм народної культури та побуту імені Климентія Шептицького.
Східна екзотична назва, на перший погляд, зовсім не в’яжеться з європейським Львовом. Цей невеликий район розташований на півночі району Збоїщ.
Місце отримало таку назву через ромське (циганське) населення. Район складається з кварталів приватної забудови біля багатоповерхових будинків.
У 1990-2000-х львівські ЗМІ та органи внутрішніх справ часто заявляли про те, що тут ведеться незаконний збут наркотичних речовин та утримання громадських будинків, що викликало неодноразові протести ромської преси.
Дуже часто віддалені, маловідомі райони стають жертвами стереотипів. Насправді сучасна львівська Індія зовсім не схожа на точку наркоторгівлі чи кримінальний осередок. Це маленький, спокійний район, всіяний дитячими майданчиками, затишними багатоповерхівками та маленькими вуличками. А проблеми порушення закону час від часу виникають в будь-якому, навіть найпрестижнішому районі міста.
Читайте також: Интеллигентная Троещина: разбиваем мифы о неоднозначных районах Киева
Райони Львова дуже різні, несхожі один на одного. У кожному з них є свій колорит, цікаві та незвичайні історії. У наступній частині ми познайомимося ще з п’ятьма львівськими районами та місцевостями, дізнаємося більше про їхню історію та пам’ятки.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
