Якщо ви любите покопирсатись в різних старовинних речах, або просто цікавинках, то вам точно до Львова. У нас є одразу декілька блошиних ринків, на кожному з яких можна знайти щось цікаве. Це може бути якийсь одяг, деталь інтер’єру чи, наприклад, старовинна книга. Основний “прикол” походу на блошиний ринок в тому, що зазвичай ти ніколи не знаєш, з чим звідти прийдеш.
На вулиці Театральній, поруч із відомим на всю Україну театром ім. Марії Заньковецької (доречі, почитайте про нього дещо цікавеньке), розкинувся “Вернісаж” — легендарний ринок, що став символом львівської “антикваріки”. Його історія почалася ще в часи радянської “пєрєстройкі”, коли торговці старовиною оселилися на перетині Вірменської та Краківської.
Згодом ринок вимушено перебрався на Театральну, а в 2008 році пережив загрозу знесення через існуючі плани на забудову території. Але, завдяки протестам громадськості міста “Вернісаж” вистояв, і в 2013 році міська влада офіційно облаштувала його, зробивши нарешті легальною частиною Львова. Сьогодні це справжня вулична галерея, де кожне торгівельне місце — маленький музей. Тут можна знайти плівкові фотоапарати, які знімали сімейні свята у минулому столітті, підстаканники, що нагадують бабусині чаювання (або поїздки в поїздах, хе-хе), глиняні макітри, старовинні підсвічники, картини й статуетки.
Продавці, часто самі затяті колекціонери, із захопленням розповідають про походження речей, приправляючи їх часто різноманітними цікавими легендами. “Вернісаж” приваблює не лише туристів, які шукають унікальні сувеніри замість банальних магнітів, а й власне львів’ян, для яких це місце стало ритуалом. Хтось приходить за подарунком, хтось — за спогадами, а хтось просто насолоджується розмовами з торговцями, чиї історії часом нагадують затерті сторінки з львівських хронік. Піти звідси з порожніми руками абсолютно неможливо, хоч якусь дрібничку, але ви купите.
Поблизу пам’ятника друкарю Івану Федорову (про львівське друкарство почитати можна тут), у самому серці історичного Львова, уже 16 років працює букіністичний ринок — місце, де книги, платівки й марки стають своєрідними путівниками у минуле, таке різне і загадкове. Спочатку це був осередок лише вживаної літератури (зокрема і забороненої в радянські часи), але з часом асортимент розширився: тут з’явилися старі касети, колекційні монети, посуд, прикраси й навіть радянські значки, за якими в основному полюють західні туристи.
Для одних це різноманіття додає ринку шарму, інші побоюються, що він може втратити свій інтелектуальний дух і перетворитися на звичайну барахолку. Проте атмосфера залишається унікальною. Коли тут береш до рук книгу 1900 року, здається, ніби ти і сам опиняєшся на вулицях ще того Львова, цісарських часів.
Букіністи тут — зазвичай не просто продавці, а справжні хранителі історії. Вони знають кожну книгу чи платівку, як рідну, і можуть годинами розповідати про їхнє походження. Ціни приємно дивують: рідкісне видання чи вінтажна листівка можуть коштувати до сотні гривень. Книжковий ринок приваблює як затятих колекціонерів, так і випадкових перехожих, які приходять сюди просто подивитися, як на виставку. Тут завзичай можна знайти що почитати, і іноді трапляються справжні шедеври, які не загубились і на світових аукціонах.
Ринок “Торпедо” на вулиці Богдана Хмельницького, який львів’яни поміж себе називають Львівським Шанхаєм, — це справжнє випробування для шукачів скарбів. Тут, у тісних рядах, де старі кросівки можуть сусідити із антикварними світильниками, а радянські серпи й молоти стоять поруч із портретами Шевченка, панує організований кимось невідомим хаос.
Це місце не для всіх: калюжі після дощу, шум, купи речей і високовольтні лінії над головою створюють атмосферу, ніби ти Лара Крофт, яка влізає в чергову халепу щоб вичепити щось цікавеньке. Але саме в цьому хаосі ховаються справжні перлини: раритетна магнітола чи грамофон, вінтажний телефонний апарат чи набір срібних виделок, які можуть стати окрасою домашньої колекції.
Тут неможливо планувати, що купиш, бо асортимент дуже строкатий і може швидко змінюватись через попит і купівлі. З тих же причин торгуватися тут — ціле мистецтво: ціни часто завищені, але вмілий покупець може забрати скарб за копійки. Саме тому не бійтесь суперечити продавцю та демонструвати, що готові піти і збивати ціну до останнього. Одним словом, поводьте себе як на східному базарі.
Менш відомі, але не менш цікаві блошині куточки ховаються на ринку “Провесінь” (вул. Княгині Ольги) та біля Привокзального ринку. Ці місця не такі відомі, як вищезгадані “Вернісаж” чи “Торпедо”, але і тут є в чому покопирсатись та що пошукати. Тут, серед побутових речей і сучасного мотлоху, можна натрапити на цікаві артефакти: рідкісні листівки різних часів: від цісаря до Леоніда Ілліча, старовинний керамічний посуд, вінтажні прикраси чи навіть гліняні глечики ледь не трипільської доби (принаймні, так каже продавець).
Пошук ускладнює змішаний асортимент, де антикваріат губиться серед уживаного одягу, але це лише додає азарту. Ціни тут зазвичай нижчі, ніж у центрі, а продавці охоче торгуються, особливо якщо бачать щиру зацікавленість імовірного клієнта. Ці ринки — справжня лотерея, де терпіння й уважність винагороджуються чимось цікавеньким. Для когось це місце, де можна знайти душевний подарунок, для інших — спосіб поповнити домашню колекцію якоюсь цікавою (а то і корисною річчю). Завжди пам’ятайте, що у Львові скарби ховаються навіть у найнеочікуваніших місцях, і варто лише придивитися, щоб їх знайти.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
