Мало хто, проходячи повз будівлю львівської ратуші, задумується скільки всього цікавого вона в собі приховує. Тут і реальні факти з її історії, і цікаві міфи, і навіть зловісні легенди. Сьогодні ми разом з вами пройдемось по них і спробуємо пригадати для себе все найбільш цікаве, щоб було що розповісти друзям або гостям Львова при нагоді.
Найперша львівська ратуша була побудована в період приблизно до 1381 року в готичному стилі . У 1489 році принц Джон I Альберт заклав наріжний камінь для будівництва цегляної будівлі ратуші, яка була зведена у 1491–1504 роках одночасно з вежею. У 1615 році Марцін Кампіан перебудував ратушу в стилі епохи Відродження , звівши нову восьмикутну вежу заввишки 58 м.
14 липня 1826 року вежа обвалилася, зруйнувавши значну частину конструкції та поховавши під завалами вісім людей. Збережений опис доводить, що співвинуватцями трагедії були найвидатніші експерти зі спеціальної комісії, яка проводила технічний огляд вежі вранці в день її обвалення.
Усі вони заявили, і навіть видали письмовий висновок, що хоча вежа перебуває в поганому стані, їй не загрожує небезпека найближчим часом, і немає потреби вживати будь-яких надзвичайних запобіжних заходів, окрім закладення тріщин цеглою. Що цікаво, члени комісії успішно вибрались з-під розвалин. Зрештою, остаточно стало зрозуміло що треба нова будівля ратуші. А про історію інших будівель на площі Ринок можете почитати тут.
У 1827–1835 роках за проєктами Юзефа Маркла та Францішека Трешера було збудовано нову ратушу. 2 листопада 1848 року внаслідок австрійського бомбардування Львова ратуша згоріла. Реконструкція тривала рік, з лише незначними змінами в оригінальному проекті – з вежі зняли купол. До Першої світової війни існували плани реконструювати будівлю в стилі польського Відродження, але ці плани так і не були реалізовані. Під час Листопадового чину деякий час на ратуші знаходився український прапор.
25 вересня 1921 року замість двоголового австрійського орла, знятого 3 травня 1919 року, на вершині вежі ратуші було відкрито польського Білого Орла. Автором проекту став доцент Львівської політехніки Євгеніуш Червінський. Державний герб був виготовлений у Львівській художньо-металообробній та будівельній майстерні Францішека Бендковського самим власником та майстром Юзефом Дрежовським. Потім зняли і цього орла, але вже в радянський час. Також у той же період на ратуші з’явилась меморіальна дошка про першотравневу демонстрацію 1890 року.
Про перше підняття прапору ми вже згадували вище. Тоді це було зроблено завдяки зусиллям декількох січових стрільців, серед яких ми маємо пам’ятати Миколу Пачовського, Лева Ґеца, Миколу Коника і Степана Паньківського. Втім, нажаль, тоді довго протриматись українська держава, оточена з усіх сторін ворогами, не змогла.
Наступний епізод з прапорами на ратуші пов’язаний із 1944 роком, коли в місті йшли бої між німцями та радянськими військами, совєтам тоді ще допомагали повстанці з Армії Крайової. Одна з легенд, створених радянськими міфотворцями, говорила про те що нібито їх солдати прорвались до ратуші, встановили там червоний прапор і оточені, відбивали там атаки декілька годин. Насправді ж в документах частин, що тоді брали Львів, відмічаються запеклі бої в цьому районі, але про підняття прапору на ратуші нічого немає. Поляки, доречі, після того як німців було вибито, спробували повісити свій прапор поряд з радянським. Однак пробув він там дуже недовго, ніякої Польщі на цих землях совєти вже не бачили.
А тепер стрибнемо трохи вперед. Вже у квітні 1990 року на вежі вперше замайорів синьо-жовтий прапор України. Тоді це було дуже небезпечною справою, адже СРСР ще цілком існував і навіть до серпневих подій у Москві було ще далеко. Але люди вже починали розуміти що до чого, і подібні прояви поступово розхитували систему і показували, що дух патріотизму у Львові живий, і нікуди не подився.
Найчастіше згадують про літаючого монаха. Колись, ще в часи першої ратуші, в часовій вежі було пошкоджено механізм годинника. Поки його лагодили (а на це пішло більше двох років), замість годинника давав сигнали дзвоном монах Григорій. Взагалі, в ті часи годинники і годинникові башти часто обслуговували монахи. Але повернемось до легенди. Ось, полагодили механізм і послуги Григорія більше не були потрібні. І от прийшов він попрощатись з дзвоном в останній раз, і не витримало його серце, помер прямо в вежі. І літає з тих пір його привид вежою, все хоче бити у дзвін…
Інша легенда розповідає про чорну труну. Нібито колись лавники в ратуші засудили на смерть невинну людину. З тих пір почала з’являтись лавникам Чорна Труна у вигляді привида, щоб нагадати про ціну і наслідки несправедливих рішень. Доречі, винного у тому, першому злочині, теж знайшли через постійні нагадування від привида, і покарали як годиться. А про інші львівські легенди можете почитати отуточки та осьочки.
І, нарешті, про Левчика. Левчик – це не привид, а звичайний кіт. Він з’явився у Ратуші у вересні 2020 року. Мер Андрій Садовий дав команду розібратись, чий це кіт, і зрештою вдалося з’ясувати що він… нічий. Левчик дружив з усіма, хто його підгодовував, а тому вирішив вочевидь далеко від їжі, тобто ратуші, не відходити. Вирішено було кота не виселяти, а надати йому законні підстави для перебування у ратуші. З тих пір Левчик – котячий мер Львова.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
