Підземелля Львова – це одна з справжніх міських цікавинок, наряду з різноманітними кам’яницями, оперним театром чи закладами з запашною кавою. Містом ходять численні легенди про львівські підземелля, які розташовані по всьому місту і під багатьма міськими визначними будівлями зокрема. Підземелля мали доволі різне призначення, що визначалося характером того, хто їх облаштовував.
За скромними підрахунками істориків, загальна довжина львівських підземель перевищує сотню кілометрів, а то може і більше. Частина з них — це цілком утилітарні конструкції, наприклад середньовічні каналізаційні системи, інші — таємні проходи монастирів, а звісно не обійшлося і без розповідей про шикарні скарби, підземні ріки та шляхи в яких мешкають зловісні привиди. Хоча більшість підземних львівських лабіринтів досі не досліджені до кінця, деякі з них уже відкрили свої двері для допитливих мандрівників. Тож давайте зазирнемо в найвідоміші з них і дізнаємося, що вони можуть розповісти.
Одне з найдавніших підземель Львова розташоване під Домініканським монастирем, що нині є греко-католицькою церквою Пресвятої Євхаристії. Ці ходи датуються ще XIII століттям, коли монахи почали будувати свої перші укриття за межами міських мурів. У XIV–XV століттях, коли місто стрімко почало обростати церквами та монастирями, ченці прорили таємні тунелі до сусідніх споруд. Ідея була проста, але практична: у разі облоги чи нападу можна було непомітно дістатися до укріпленого центру Львова.
Ці підземелля — справжній портал у середньовіччя. Тут і сьогодні можна побачити маленькі келії, в яких тоді мали мешкати монахи та молитись Богу за всіх, і за себе, звісно. У одному із залів досі можна побачити залишки знарядь катувань — колись тут тримали “особливих” в’язнів, серед яких були і знатні особи. Монастирі в ті часи через свій закритий характер чудово підходили в якості тюрем, і така практика властива не тільки Львову. Екскурсоводи полюбляють розповідати про Гальшку Острозьку, яку називають “чорною княгинею”. Її законний чоловік, Лукаш Гурка, одного разу обложив монастир, щоб повернути дружину, яка сховалася тут від нього. Чи вдалося їй тоді втекти таємними підземними ходами — невідомо, але ця історія додає підземеллю романтичного й трагічного шарму.
Легенди кажуть, що один із ходів тягнеться аж до Яворова — містечка за 60 кілометрів від Львова. Звісно, це малоймовірно, але коли спускаєшся в ці темні коридори, уява малює найнеймовірніші картини. У роки Другої світової війни тут переховувалися львівські євреї, шукаючи порятунку від нацистів. А в 1947 році НКВС наказало затопити частину підземель, підозрюючи, що там бійці УПА ховають зброю та збираються самі, готуючи акції проти радянських окупантів. Тож ці стіни бачили і героїзм, і трагедії.
Ще одне культове місце — підземелля під гарнізонним храмом святих Петра і Павла, відомим як костел Єзуїтів. Ці ходи відкрили для відвідувачів не так давно, після ретельних розкопок і реставрації. Тутешні зали вражають своєю автентичністю: масивні склепіння, грубі кам’яні стіни й відчуття, ніби час зупинився кілька століть тому.
Одна з головних родзинок — алебастровий саркофаг архієпископа Миколи Вижицького, який жив у XVIII столітті. Його труна, частково пошкоджена, стоїть у підземному залі й завжди зупиняє на собі погляди туристів. Ходять чутки, що пошкодження з’явилися не випадково — можливо, під час перших досліджень у 90-х роках хтось намагався зазирнути всередину. Але офіційно це ніхто не підтверджує.
Під костелом протікає підземна річка Полтва, яку колись спеціально приборкали та примусово “загнали” в колектор. Її тихий шум досі чути в найглибших частинах підземелля, додаючи містичної атмосфери. У середньовіччі ці ходи використовували для зберігання цінностей і як укриття під час воєн. А ще тут є макети старого Львова — XIII, XV і XVIII століть, які показують, як місто змінювалося з часом. Тож сприймайте це місце не тільки як підземелля, а і як своєрідний музей, яким вони в принципі і є.
У самому серці Львова, на площі Ринок, ховається підземелля аптеки-музею “Під чорним орлом”. Ця аптека, заснована в 1735 році, — найстаріша в Україні. Під її підлогою — справжній скарб для любителів таємниць. Тут колись працювали алхіміки, які мріяли створити “еліксир життя” чи “філософський камінь”. У підземних залах досі стоять старовинні бочки для вина (не дивуйтесь, в ті роки підлікуватись вином не виглядало чимось дивним), аптекарське обладнання, ваги й посуд, що переносять відвідувачів у часи, коли медицина межувала з магією та шарлатанством.
Екскурсоводи розповідають, що підземелля аптеки не раз ставало притулком для тих, хто шукав порятунку. У роки Другої світової тут ховалися від облав, а в мирний час — зберігали цінні ліки й документи. Одна з легенд каже, що десь у цих стінах заховано рецепт справжнього “еліксиру безсмертя”, але поки що його ніхто не знайшов. Чи то правда, чи то вигадка — вирішувати вам, але атмосфера тут справді заворожує.
А тепер трохи легкості й гумору. Підземелля “Львівської копальні кави” на площі Ринок — це сучасна атракція, створена з любов’ю до львівських традицій. За легендою, каву у Львові не привозять із далеких країн, а “видобувають” прямо під землею, немов якусь корисну копалину. У підвалах кав’ярні влаштували справжню “шахту”, де відвідувачі можуть спуститися, надягти каску й “добути” собі чашку запашного напою.
Хоча це більше туристичний об’єкт, ніж історичне підземелля, він чудово передає дух міста. Тут розповідають історію Юрія Кульчицького — львів’янина, який, за переказами, привіз каву до Європи й навчив галичан її пити. Підземелля стилізоване під шахту з вагонетками й інструментами, а запах кави, що наповнює коридори, робить цю подорож незабутньою. Це місце входить до списку найбільш цікавих львівських закладів.
Наостанок зазирнемо до підземель Львівської Цитаделі — фортеці XIX століття, що височіє на горі Калича. Ці ходи з’явилися значно пізніше за середньовічні підземелля, але мають свою унікальну історію. Їх будували як частину оборонної системи, щоб захистити місто від ворожих атак. Під час Другої світової війни тут розміщувалися склади й укриття, а в радянські часи — навіть овочеві бази.
Сьогодні підземелля Цитаделі частково закинуті, але подекуди збереглися старі коридори й зали. Місцеві кажуть, що тут досі можна знайти відлуння воєнних часів — наприклад, залишки амуніції чи написи на стінах. А ще є легенда, що звідси тягнеться хід до Високого Замку, хоча ніхто цього не довів.
Львівські підземелля — це не лише історія, а й безмежне поле для фантазії. Кажуть, що десь під містом заховані скарби багатих міщан, які ховали свої багатства від грабіжників. Інші вірять, що привиди ченців досі блукають темними коридорами, охороняючи свої таємниці. А хтось переконаний, що підземні ходи ведуть до сусідніх країн — Польщі чи навіть Угорщини.
Дослідники погоджуються: ми знаємо лише малу частину цього підземного світу. Багато тунелів обвалені, затоплені чи просто недоступні. І хоч підземних бункерів, як-от в Запоріжжі у нас і немає, підземний світ Львова все одно захоплює. Тому кожна нова знахідка — як-от середньовічний пістолет, знайдений аматорами-спелеологами, — нагадує, що Львів ще має чим здивувати. Тож наступного разу, прогулюючись його вуличками, подумайте: можливо, прямо під вами лежить цілий світ, про який ви майже нічого не знаєте.
