Домініканський собор – один із найвідоміших храмів у всьому Львові. Коли виходиш на Музейну площу і перед тобою зненацька з’являється величний собор, це по-справжньому захоплює дух. Особливо сильне враження він справляє, якщо в цей момент з його стін лунає органна музика. Величне звучання надає особливої атмосфери моменту знайомства з цим місцем.
Історія храму починається ще у 13 столітті, коли князь Лев Данилович вирішує збудувати на честь своєї дружини, принцеси Констанції, собор. Щоправда, тоді будівля не була такою вражаючою як зараз – це була проста дерев’яна церква. Поступово вона стає притулком для багатьох ченців-домініканців.
Дерев’яний храм повністю зникає під час однієї з масштабних пожеж у Львові. На його місці домініканський орден у 16 столітті збудував цегляний храм у готичному стилі. Але до 18 століття той занепав – стіни потріскалися, штукатурка облупилася, тому його довелося розібрати.
1749 року храм вирішують побудувати знову. За проект береться відомий архітектор та фортифікатор Ян де Вітте. Його таланту належить палац Любомирського на Площі Ринок, 10 та Краєзнавчий музей у Рівному. Ініціатором великої реконструкції був Юзеф Потоцький. Він урочисто заклав перший камінь у фундамент майбутнього храму.
Архітектор всього за 4 місяці склав докладне креслення нового собору. Він надихався провідними стилями того часу – бароко та рококо. Вітте був дуже задоволений своєю роботою. Креслення та дизайн вийшли настільки вдалими, що він казав: «…Домініканський костел у Львові, план якого візували римські архітектори з похвалою… не зіпсува[в] би й Риму…».
Через 15 років роботи над храмом завершуються, але незабаром розпочинаються знову. Справа в тому, що пожежа пошкодила частину будівлі, тому її довелося добудовувати.
1865 року Юліан Захаревич, який брав участь у зведенні головного корпусу Львівської політехніки та Галицької ощадової каси, збудував поряд із костелом дзвіницю з двома ярусами за власним проектом.
Читайте також: Галицька ощадова каса: як банк став музеєм?
Найкращого прикладу бароко не знайти у всьому Львові. Жодна фотографія не може повністю передати справжню грандіозність та велич храму. Будівля рясно прикрашена не лише всередині, що звично для таких місць, а й зовні.
Безумовно, найпомітнішою деталлю храму є напис над входом, «SOLI DEO HONOR ET GLORIA», що в перекладі означає «Єдиному Богу честь і слава».
Масивні колони на центральному фасаді виглядають справді грандіозно. З кожного боку до собору примикає дзвіниця. Величезний купол оточують 16 постатей святих. Усередині храму також можна помітити 18 позолочених дерев’яних постатей, що зображують святих чину домініканців.
Вівтар виконаний Фесінгером. Позолочені фігури та витончена ліпнина роблять його одним із найкращих прикладів західноукраїнської пластики 18 століття.
Домініканський собор особливо багатий різними фігурами, знаками та предметами, які непомітні на перший погляд. Можна відчути себе Бенджаміном Гейтсом зі фільму «Скарби нації» чи Індіаною Джонсом та шукати ці заховані «скарби». Наприклад, спробуйте знайти над одним з віконець герб Домініканського ордена – під короною на Біблії лежить пес із смолоскипом у зубах.
Також десь у храмі є мармуровий надгробок графині Юзефи Дунін-Борковської. Його виконав датський скульптор Бертель Торвальдсен. Це один із найцінніших художніх елементів оздоблення всього храму. Йому точно варто приділити увагу.
Читайте також: 5 львівських веж – що означає логотип міста
У 15 столітті Домініканський храм був центром однієї з тих книжкових середньовічних історій, де принц визволяє принцесу з вежі. Але так це виглядає лише збоку, якщо не знати усієї історії. Насправді ж «принцеса» ховалася від свого «принца» у стінах Домініканського храму.
Це була Гальшка (Ельжбета) Острозька – перша красуня Польщі та одна з найбагатших спадкоємиць того часу. На ній без її згоди вирішив одружитися улюбленець польського короля, магнат Лукаш Гурко. Після насильницького весілля мати нареченої приховувала дочку у себе 3 роки, а потім дівчина втекла до костелу домініканців.
Облога могла продовжуватися ще довго, але польський король поклав цьому край: наказав перерізати водопровід храму. У таких умовах жителі храму здалися, і нещасна Гальшка змушена була залишити свій притулок.
Красуня прожила життя з Лукашем, але гроші свої так йому й не віддала. На ці кошти збудували знамениту Острозьку академію, що навряд чи було б можливим без такої трагедії. Сьогодні у підземеллях храму знаходиться воскова постать Гальшки, яка нагадує про ті трагічні події.
Під собором справді є підземелля. Ніхто не знає точно, навіщо вони були прокладені. Дослідники припускають, що це можуть бути фрагменти палацу князя Лева. Там водять екскурсії та показують туристам зал тортур та келлю ченця-самітника. Звичайно, не обходиться без таємничих історій про підземні ходи.
У соборі відбуваються концерти органної музики. Дивовижна акустика змушує орган звучати особливо велично, його відгуки чути навіть на площі перед храмом. Композиції зворушують та залишаються у приємних спогадах надовго.
Виступи проводяться у п’ятницю, суботу та неділю о 15:00. У програмі звучать твори Й.-С. Баха, Т. Альбініоні, Ф.-П. Шуберта, Ж. Бізе, Дж. Каччіні та сучасна музика.
1973 року, за часів Радянського Союзу, тут відкрили Музей історії релігії та атеїзму. Він зберігся досі, тільки тепер назва коротша: Музей історії релігії. Тут зберігаються цінні експонати художньої та друкарської діяльності, наприклад, «Острозька Біблія» Івана Федорова, «Требник» Петра Могили.
У музеї міститься спеціалізована бібліотека релігієзнавчого профілю, аналогів якої в Україні не існує. Тут можна знайти такі рідкісні видання як «Католицьку енциклопедію», «Енциклопедію православ’я», видання краківського Ягеллонського університету, німецькі лютеранські видання, французькі видання Парижа та Ліона та багато інших цінних праць релігієзнавців та дослідників.
Крім бібліотеки, у частині колишніх келій монахів працюють кафе «Квартира 35», «Дзиґа» та «Під клепсидрою».
Читайте також: Чоколядова історія: хто привіз до Львову шоколад
Домініканський собор у Львові по-справжньому можна назвати джерелом історії та цінних артефактів. Храм залишає незабутнє враження, захоплює своєю масштабністю та пишним оздобленням, допомагає відчути атмосферу середньовічного європейського міста та перейнятися його історією.
Єлизавета Поддубей