В старовинному Львові майже всі будинки мають свою, унікальну історію. Будови відрізняються віком, прізвищами авторів – талановитих архітекторів та будівельників, особливостями стилю, таємницями мешканців. Більшість будинків мають статус пам’ятки архітектури національного значення. Саме таким унікальним є і будинок на вулиці Сербській, 3. Ця кам’яниця не просто архітектурна пам’ятка, а справжня жива енциклопедія, яка зберігає в собі відлуння минулих епох. Ще у 1979 році постановою Ради Міністрів УРСР колишня кам’яниця набула почесного статусу, вона є пам’яткою архитектури часів ренесансу з елементами оздоблення XVIII-XIX сторіч.
В 2007 році на Сербській вулиці Львова проводили археологічні дослідження. При цьому знайшли старовинну систему водовідведення та готичний портал XV-XVI сторіч. Планувальна структура знайденого будинку, саме розташування ділянки мали певні особливості, вони відрізнялись від планів наступних періодів. Розташований в історичному середмісті, в найстаршій частині щільно забудованого кварталу муж вулицями Сербською, Руською, Староєврейською та Федорова, будинок мав цікаві риси.
Згідно історичних документів на цій ділянці в середині XVI сторіччя знаходилась кам’яниця. Побудована на вузькій ділянці, вона мала три вікна. ЇЇ назва – Петровичівська – походила від прізвища власника, вірменського міщанина. Через увесь фасад дерев’яного будинку проходили проїзні сіни. «Велика ізба», або світлиці, займала другий поверх. Задня частина кам’яниці, згідно складеного у 1686 році опису, мала комору і використовувалась для приготування хмелю. По всій території ділянки були розташовані пивниці, що підтверджує наявність тильного будинку – «індермахту».
По опису 1712 року кам’яниця мала три поверхи: на другому розміщувався шинок, на третьому – поміщення для найму. Подвір’я будинку займала броварня. У 1713-1714 роках кам’яниця була ґрунтовно реконструйована по проекту львівського будівельника Войцеха Зичливого. В цей час будова доповнюється бічної офіциною – флігелем.
Наступне сторіччя принесло кам’яниці чергову перебудову: в 1873 році була добудована тильна офіцина, з’єднана з бічною. Кінець XIX та початок XX сторіч також відзначені подальшими перебудовами. Знайдені документи свідчать про проведену у 1888 році по проекту архітектора Леопольда Вархаловського реконструкцію санвузлів та облаштування вітрини у крамниці. Також у 1902 році по проекту Соломона Рімера були реконструйовані головний фасад і дах, облаштоване освітлення сходової клітки. В цей час будинок набуває вигляд, близький до сучасного. Окремі приміщення незначною мірою ще перероблялись у 30-ті роки XX сторіччя.
Важливою рисою цієї будівлі є її орнаментика. Скульптури, які прикрашають фасад, виконані з великою увагою до деталей. Вони несуть в собі таємниці та символіку старовинних вірувань, що лише підсилює магію цієї пам’ятки. Будівля є свідченням високого рівня майстерності архітекторів та будівельників свого часу, адже кожен елемент продумано вписується у загальну композицію.
Крім ренесансних елементів, будівля має і характерні риси барокового стилю, які виникли у другій половині XVIII століття. Вони додали особливого шарму та вишуканості. Наприклад, обробка фасадів, що включає різноманітні декоративні елементи, характерні для бароко, створює неповторний вигляд, який поєднує в собі традиції кількох епох.
Спочатку дерев’яний, будинок з часом був перебудований в цегляний, стрічковий фундамент якого облаштовали з бутового каменю. На невисокому цоколі вибудовуються чотири поверхи, пивниці. Двосхилий дах виконаний у формі видовженого прямокутника. До нашого часу планувальна структура будови зберегла особливості, характерні для давнього Львова: вона дводільна, тритрактова, має широкий проїзд, перекритий хрестовим склепінням.
Фасад будинку отинькований, триосьовий. Брама на вході зміщена від центру вліво і займає майже половину ширини фасаду. Портал викладений з тесаних білокамяних блоків, має півциркулярне завершення. Дверний проріз до цукерні розташований з правої сторони, він відрізняється завершенням у формі дуги і замковим каменем, об’єднаним з боковим вікном. Вікна на фасаді між другим – четвертим поверхами розділені лопатками. Профільне обрамування доповнене вмонтованими підвіконними поличками.
Фронтальний блок кам’яниці з тильного фасаду має три вікна та браму. Раніше основний будинок мав виходи на балконні галереї, які сполучалися з офіциною. Зараз вони не використовуються та замуровані. Вікна другого та третього поверхів над брамою мають цікаві прикраси у вигляді смужків сандриків. Виготовлені у XVII сторіччі з білого каменю, вони оздоблені різьбою та доповнені фризами.
Дерев’яні сходи будинку виготовлені у XIX сторіччі, огороджені точеними балясинами та стовпцями. Світловий ліхтар над сходовою кліткою доповнює оригінальну атмосферу будівлі. Для перекриттів пивниць вибране бочкове склепіння на підпружних арках з розпалубками, а для приміщень першого поверху – хрестове склепіння. Міжповерхові перекриття виготовлені з дерева. Кроквяна-балкова конструкція двосхилого даху завершує будинок.
В наш час будівня була переобладнана під новітні потреби. У 2008 році тильну офиціну розібрали, а у 2009 в кам’яниці облаштували торговельний зал, кафе та виробничі приміщення. Зараз у цьому старовинному будинку знаходиться шоколадня, фасад якій прикрашений декоративними різнокольоровими ваннами. Офіційне відкриття Майстерні Шоколаду відбулось 2 серпня 2009 року. В затишній кав’ярні можна поласувати смачним гарячим шоколадом та запашною кавою, спостерігаючи при цьому за процесом виробництва шоколадних шедеврів.
Другий та третій поверх будинку займає солодка крамниця. Великий асортимент цукерок ручної роботи, смачна випічка, десерти, різноманітні шоколадні вироби та освіжаючі коктейлі порадують ласунів. На четвертому, п’ятому та шостому поверхах (літній терасі) розташовані кав’ярні. Відвідувачам закладу, звісно жартома, заборонено витирати шоколад з пальців та губ серветками та хустинами, його можна тільки обережно та цільно злизувати.
Сьогодні будівля на Сербській, 3, є не лише архітектурною пам’яткою, але й важливим культурним центром, справжнім символом історії Львова. Вона привертає увагу не тільки місцевих жителів, але й туристів. Це дозволяє зберігати та популяризувати культурну спадщину Львова, відкриваючи нові горизонт для творчості та мистецтва.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
