На площі Ринок стоїть кам’яниця, яка за п’ять століть бачила готичне середньовіччя, розквіт Ренесансу, австрійську елегантність і радянську буденність. Цей будинок – мов книга, сторінки якої розповідають про заможних бурмістрів, італійських втікачів, цукерні й модні салони. Звісно, за всі ці роки будівля зазнала різноманітних пошкоджень і потребувала якісної реставрації. І от нещодавно вона її дочекалась.
У 2024 році, після двох років реставрації від майстерні Karp Restorer, кам’яниця відродилася як муніципальний культурний простір MONO, що став частиною мережі Unbroken Art. Застосовуючи ренесансними розписами та сучасну концепцію “мистецтво лікує травми”, цей артпростір поєднує історію з новими сенсами. Про це все сьогодні і піде мова
Кам’яниця на площі Ринок, 21, зведена в першій половині XVII століття на фундаменті ще готичної будівлі XV століття. Її підвалини сягають середньовіччя, а кожен поверх розповідає про нову епоху. У 1620 році будинок належав Матису Кисьолці, а з 1639-го – заможному бурмістру Андрію Самбіру Домбровському, від якого кам’яниця отримала назву Домбровська. Тут мешкали поважні львівські родини – Зилькєвичі, Купинські, Нущинські, а також італієць Убалдіні, що втік від переслідувань Медічі й одружився з місцевою шляхтянкою.
Будинок зберіг ренесансні білокам’яні колони довкола вікон, модринові балки на стелі та до 20 шарів набілів, що ховають розписи від Ренесансу до сецесії. Знімаючи кожен з шарів, можна відчувати себе ніби як археологом. У XVIII столітті перепланували партер, у XIX додали четвертий поверх, а в 1935 році тут працювали цукерня Міхотек і салон мод Ріхтера. В радянські часи тут все покрили вапном, але, на щастя, воно не остаточно знищило красу будівлі. А у наші часи будівля доволі довго чекала на якісне відновлення.
У 2022 році Львівська міськрада вирішила перетворити кам’яницю на культурний простір для психологічного відновлення, зокрема ветеранів, за підтримки меценатів. Реставрація, яку провела команда Karp Restorer, тривала два роки. Команда ніби відкривала скелет будинку, його шрами й таємниці, обережно ставлячись до кожної нової деталі.
У першій кімнаті майбутнього простору MONO знайшли сліди ренесансних склепінь, зруйнованих у XIX столітті, і залишки порталів під стелею. Ця зала колись була величезною, із високими вікнами й розписами. У другій кімнаті збереглися найдавніші елементи: кам’яні портали, які очистили лазером від набілів, і 400-річні модринові балки, що контрастують із пізніше побудованою в радянський час бетонною стелею.
Серед знахідок – шматок австрійських шпалер ручної роботи, стара проводка й двері XVIII–XIX століть, використані вдруге. У сусідньому приміщенні, де реставрація тривала до травня 2025 року, виявили унікальні ренесансні розписи, яких не було в першій частині. Це найдавніші збережені фрески в будинку. Зовні встановлять ліфт для інклюзивності, щоб об’єднати обидва приміщення в єдиний простір.
23 грудня 2024 року на площі Ринок, 21, відкрився культурний простір MONO – перший в Україні артпростір, де виставки складаються з одного об’єкта, що змінюється кожні півтора місяця. “Одна людина, одне слово, один експонат може змінити тебе” – так пояснювала концепцію Наталія Бунда, уповноважена з питань культури Львівської міськради. Простір, розроблений художником Влодком Костирком, поєднує історичну автентичність із сучасним затишком. MONO створений для натхнення, саморозвитку й зцілення травм через мистецтво, з акцентом на підтримку ветеранів.
Першою виставкою стала “Чавунна Біблія” під кураторством Павла Гудімова. Це об’єкт із глибокою історією, що задає тон простору. У MONO проводитимуть лекції, дискусії, акустичні концерти й перформативні заходи. Це не просто галерея, а місце, де народжуються нові думки. Простір безкоштовний для некомерційних подій, а після завершення реставрації в 2025 році стане повністю інклюзивним.
Кам’яниця на площі Ринок, 21, – не просто відреставрований будинок, а символ відродження. Команда спеціалістів не лише повернула будівлі красу, а й дала фактично нове життя. Чудернацьке, але дуже розумне поєднання радянської спадщини та старовини на прикладі однієї будівлі виявилось дуже вдалим кроком. Простір уже став магнітом для львів’ян і туристів, а після об’єднання приміщень у 2025 році обіцяє ще більше подій.
Такі місця самі по собі дуже цінні, а коли вони ще і поєднані зі збереженням архітектурних пам’яток, то це взагалі бездоганно. Особливо якщо врахувати і той факт, що стан багатьох стариї будівель у Львові через їх поважний вік не дуже задовільний. Тому сподіваємось, що в подальшому цей досвід буде тільки продовжувати і поширюватись.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
