Історія королівської бригади – це майже історія наших національних збройних сил. Бригада веде свою історію ще з початку формування української армії і її трансформації з колишньої радянської військової структури. Втім, про все по порядку.
Бригада має своє коріння в 24-й мотострілецькій Самаро-Ульяновській, Бердичівській ордена Жовтневої Революції, тричі Червонопрапорній, орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізній дивізії, яка діяла у Яворові на Львівщині з 1954 до 1992 року. Після розпаду СРСР, дивізія увійшла до складу Збройних сил України як 24-та механізована дивізія.
19 травня 2001 року указом президента України дивізії було присвоєно почесне найменування “Імені князя Данила Галицького”. У 2003 році її переформатували в 24-ту окрему механізовану бригаду, зберігши всі попередні почесні назви.
Бригада брала участь у миротворчих місіях та численних командно-штабних навчаннях, а також у міжнародних навчаннях “Щит миру” в рамках спільної програми України і НАТО — “Партнерство заради миру”.
У 2004 році 24-та ОМБр була визнана найкращою бригадою в західному оперативному командуванні, а у 2005 році тодішній міністр оборони України Анатолій Гриценко назвав бригаду “найкращим підрозділом Сухопутних військ ЗСУ”.
З початком російсько-української війни у 2014 році бригада активно захищала і продовжує захищати кордони України. У той час в суспільстві склалося переконання, що реформа армії неможлива без відмови від символів радянської епохи.
На момент початку війни повна назва 24-ї бригади залишалася радянською – 24-та механізована Самаро-Ульянівська, Бердичівська, ордена Жовтневої Революції, Тричі Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізна дивізія імені князя Данила Галицького. Тому, 18 листопада 2015 року, в рамках загальновійськової реформи, з назви було вилучено радянські почесні звання.
За указом президента України повна офіційна назва з’єднання стала 24-та окрема механізована Бердичівська Залізна бригада імені князя Данила Галицького, а 23 серпня 2017 року бригада отримала сучасну назву – 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила.
Уже з березня 2014 року основні боєздатні на той момент сили бригади, на базі 1-го механізованого батальйону, вирушили на схід України для протидії російській агресії. Спершу підрозділ передислокували на Чернігівщину, Полтавщину та Сумщину, де очікували можливий наступ російських військ.
У травні бригада прибула до зони проведення АТО і була задіяна в боях поблизу Слов’янська, Красного Лиману та Краматорська. 2-й механізований батальйон отримав завдання відновити контроль над кордоном. У боях біля Слов’янська бригада зазнала перших втрат. Потім бійці 24-ї бригади разом з іншими підрозділами звільнили місто Сіверськ, а також брали участь у боях на Луганщині, зокрема, у взятті Лисичанська та наступі на Луганськ.
У червні 2014 року окремі підрозділи 24-ї бригади разом з 95-ю, 79-ю та 72-ю бригадами ЗСУ брали участь у захопленні та утриманні 240-кілометрової ділянки українського кордону (Амвросіївка-Ізварине). 11 липня 2014 року бригада понесла важкі втрати внаслідок ракетної атаки російських військ під Зеленопіллям. 6-7 серпня частини бригади, що утримували позиції поблизу Должанського та інших ділянок південної оперативної зони, взяли участь у “Ізваринському прориві” — виведенні українських підрозділів із часткового оточення вздовж україно-російського кордону. Завдяки вмілим і рішучим діям особового складу цей вихід був успішно завершений у визначені терміни з мінімальними втратами.
У серпні 2014 року найзапекліші бої точилися для 1-ї і 3-ї батальйонних тактичних груп бригади в районі міста Лутугине, на південний захід від Луганська. З початку серпня в боях були зайняті Лутугине, Волнухине, Георгіївка, Новосвітлівка та Хрящувате.
20 серпня 2014 року біля Георгіївки, після масованих щоденних артилерійських обстрілів українських позицій, російські регулярні підрозділи десантників 76-ї десантно-штурмової псковської дивізії за підтримки танків розпочали атаку. Російські війська були зупинені та змушені відступити. Королівськими піхотинцями майже повністю знищена одна рота російських десантників — із 80 осіб вижили лише близько десяти, інші загинули. Це було перше пряме зіткнення з регулярною російською армією.
Восени 2014 року 2-й батальйон бригади вів запеклі бої на Бахмутській трасі, борючись за 32-й, а потім 31-й та 29-й блокпости, а також у районах Кримського та Трьохізбенки. У 2015 році бригада продовжила участь у боях за Бахмутку. У 2016 році займалася обороною населених пунктів Кримське та Новотошківське, а в 2017 році захищала Оріхове, Золоте, Катеринівку, Новозванівку та Попасну.
На початку 2018 року бригада тримала позиції в районах Ленінського, Торецька, Шумів та Зайцевого. Під керівництвом полковника Валерія Гудзя, Героя України (посмертно), були звільнені Шуми та Південне.
У лютому 2019 року 24-та бригада утримувала позиції в районах Мар’їнки, Новомихайлівки, Славного, Тарамчука та Красногорівки. Під час покращення тактичного положення підрозділи бригади змогли просунутися до околиць Донецька.
У 2020 році королівські піхотинці займалися обороною Світлодарської дуги, а в 2021 році знову захищали Оріхове, Золоте, Катеринівку, Новозванівку та Попасну.
Станом на лютий 2022 року, бригада виконувала завдання в складі операції об’єднаних сил на Луганщині. До початку повномасштабної війни чисельність бригади складала близько 2 тисяч бійців, але вже в перші місяці вона значно збільшилася завдяки добровольцям.
Воїни 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила героїчно тримали оборону в містах Попасна, Золоте, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Наприкінці серпня вони почали деокупацію Херсонщини, а згодом відзначилися героїчною обороною Соледара та Бахмута.
Нині військовослужбовці 24-ї бригади воюють на Донеччині, зокрема на Горлівському напрямку, використовуючи сучасну зброю, надану союзниками з НАТО, зокрема американські САУ M109A6 “Паладин”, щоб зупиняти ворога ще на підході до наших позицій.
Королівські піхотинці виконують різні завдання – від штурму ворожих позицій до артилерійського й танкового вогню по ворожих колонах, а також збивають повітряні цілі за допомогою переносних зенітно-ракетних комплексів. Вони роблять усе можливе, щоб український прапор майорів над Донецьком, Луганськом та Кримом.
Першим бойовим командиром, з яким бригада вирушила на справжню війну, був генерал-лейтенант Олександр Павлюк, Герой України, який нині обіймає посаду заступника міністра оборони. Під його керівництвом бригада визволяла та брала участь у боях за десятки міст Донецької та Луганської областей.
Згодом бригадою командував генерал Анатолій Шевченко, а у 2020 році його замінив Валерій Гудзь. Маючи великий бойовий досвід та командирський талант, своїми рішеннями він неодноразово рятував життя особового складу. 12 березня 2022 року Валерій Гудзь героїчно загинув на Луганщині.
Під час повномасштабного вторгнення командирами 24-ї бригади були полковник Сергій Поступальський та Герой України Роман Мамавко. Нині королівська піхота воює під керівництвом ще одного Героя України – Івана Голішевського.
Цікаво, що в лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила свого часу служив і колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Між 2007 і 2009 роками він був першим заступником командира 24-ї бригади.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
