8 львівських пасажів: перша неонова реклама, Колізей та офіс Paramount Film (Частина 2)

06:46  |  07.02.2022
пасаж

У попередній частині ми познайомилися із чотирма чудовими львівськими пасажами. На цей раз ми дізнаємося про інші пасажи міста – де вперше з’явилася неонова реклама, де розміщувався Колізей та офіс Paramount Film.

Галерея Маріацька

маріацька

Історія цієї маловідомої галері починається у міжвоєнний час. 1925 року архітектор Фердинанд Касслер вбудував у будинок на площі Марійській, 5 (зараз площа Міцкевича) пасаж. У ньому розмістилася галерея Маріацька.

Її довгий час вважали за вцілілу частину колись відомого пасажу Міколяша. Його зруйнували у війну, тому коли з’явився новий пасаж, багато хто подумав, що відновили старий.

маріацька

До початку Другої світової війни у ​​галереї Маріацька знаходилися контори різних підприємств та фірм, наприклад, бюро польських авіаліній Lot, транспортне товариство Pronta, ювелірний салон Зельтенрайху та навіть офіс кінокомпанії Paramount Film.
Під час німецької окупації галерею називали Lemberger Kaufhof.

Після війни 1948 року в пасажі відкрився «Дитячий світ». Крім того, тут розташовувалося дитяче фотоательє та перукарня. У 60-ті роки галерея стає універмагом та змінює назву на «Барвінок».

маріацька

Після розпаду СРСР універмаг переобладнають у магазин київської мережі «Роксолана». У 2008 році тут відкривається дитячий магазин «Антошка», що перегукується з тематикою галереї у 50-х роках минулого століття. Зараз тут працює супермаркет.

Пасаж Андреоллі

андреоллі

Назва пасажу походить від імені швейцарського кондитера Домініка Андреоллі, який познайомив львів’ян із шоколадом. Пасаж проходить між двома кам’яницями та з’єднує площу Ринок та вулицю Театральну. На стінах брами були зображені фруктові дерева на яких ростуть пряники та медівники, мішки з екзотичними прянощами та пальмові дерева.

Кам’яниця належала сім’ї Андреоллі понад 70 років – що досить рідко для львівської нерухомості. У 1870 році кам’яницю і частину цукерні купила родина Ербарів, які провадили давню цукерню до кінця ХІХ століття.

андреоллі

До Другої світової війни у ​​пасажі Андреолі розташовувалися численні торгові заклади, які за радянських часів переобладнали під складські приміщення. Тепер їх знову перетворюють на торгові та ресторанні заклади. У дворі пасажу функціонує кафе «На бамбетлі».

Читайте також: Чоколядова історія: хто привіз до Львова шоколад

Пасаж Грьодлів

пасаж

У 1885 році брати Грьодлі, Бернард, Герман та Альберт, стали власниками земельної ділянки між закладом св.Терези (приміщення Львівської Політехніки) та площею Солярні (зараз – площа Кропивницького).

Пасаж або базар Грьодлів з’явився на цьому місці у 1910 році. За будівництво відповідало бюро Міхала Уляма. Архітектор Роман Фелінський надав будівлі постсецесійну стилістику, доповнив образ куполом кінотеатра та великою кількістю скла. Модерновості додав новий винахід маркетологів – неонова реклама. Яскраве кольорове світло привертало увагу та викликало захоплення.

пасаж грьодлів

На базарі працювало 14 ізольованих крамниць. «Родзинкою» комплексу вважався кінотеатр «Гражина», на 213 місць та 2 поверхи, біля центрального павільйона. Прем’єри йшли точно так, як у Європі та Америці –львівяни мали змогу дивитися нові фільми одразу після їх виходу на великий екран.

Серед найпопулярніших фільмів того часу були  «Принц і жебрак» ( США, 1937 ), «Маленький моряк» ( Польща, 1936 ), «Каприз маркізи де Помпадур» ( Німеччина, 1935 ). Особливістю «Гражини» були покази робіт не тільки художніх жанрів, а й документальних фільмів. Пасаж був зруйнований бомбою у 1944 році.

Читайте також: Перший сеанс: коли львів’яни вперше побачили кіно на великому екрані

Пасаж Германів


пасаж

Пасаж Якуба та Абрама Германів працював на вулиці Сонячній (зараз вулиця Куліша). У ньому розташовувався театр Колізей, побудований наприкінці 19 століття. Його проектували за прикладом павільйону Яна Матейка, представленого на Крайовій виставці 1894 року.

Спочатку він був відомий як «Колізей Торна», тут відбувалися також вистави єврейських театральних труп. Він іменувався не інакше як «підприємство для представлення різноманітних міжнародних штукмайстрів закордонним способом». У 1907 році театр перебудували у сецесійному стилі за проектом Є. Скавінського.

колізей

На початку XX століття «Колізей» набуває значення другої, після Опери, сцени у Львові за кількістю місць і за популярністю. Театр Скарбека (нині театр ім. Марії Заньковецької) на ті часи виконував роль міської філармонії.

Читайте також: Галицький Teatro alla Scala: театр Станислава Скарбека 

У міжвоєнний період тут працював Міський театр «Новини» (пол. Nowości), відомий безкоштовними показами для ветеранів. Тут ставили фарси, водевілі й оперети. Після Другої світової війни рештки «Колізею» перебудували на заводське приміщення.

Пасажі були важливою частиною структури міста. Часто вони об’єднували діловий центр, магазини, ресторани, а також розважальні заклади, такі як кінотеатри й театри. Зараз їм на зміну прийшли торгові центри, а пасажі залишаються архітектурною перлиною, що нагадує про минулу епоху чорно-білого кіно, фотоательє та вишуканих крамниць.

Єлизавета Поддубей

Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм telegram ico, щоб не пропустити нові пости!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Популярные материалы
Оставьте комментарий

*

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: