Ми не вперше розповідаємо про неймовірних людей та їхню історію, і сьогодні наша увага зупинилася на людині, яка створила у Львові мистецьку школу за сприяння митрополита Андрея Шептицького – звісно ж, мова йде про Олексу Новаківського. Цей художник відзначився своїм незвичайним баченням світу. Часом ексцентричний і непередбачуваний, він часто організовував світські раути, а його життя часом нагадувало пригодницький фільм.
Олекса Новаківський народився у Вінницькій області 1872 року в родині простого лісничого. Ще в дитинстві хлопчик виявляв цікавість до малярства. Свою першу початкову освіту він здобув вдома, як і більшість тодішніх дітей. Згодом він почав навчатися у приватному класі, паралельно юнак готувався до вступу в гімназію. Однак батько Олекси неочікувано для сім’ї втратив роботу, тож хлопцю довелося відкласти вступ у навчальний заклад. Натомість, йому деякий час потрібно було фінансово забезпечувати свою родину.
Однак, вже незабаром батько юнака знову отримує роботу, а Олекса за сприяння свого знайомого інженера здобуває першу малярську освіту у художника-декоратора Ф. Клименка, що викладав в Одесі. Звісно, що перебування біля моря неабияк відбилося на полотнах Новаківського – він створив десяток нарисів з морськими сюжетами, які потім будуть знищені радянською владою.
Після навчання в Клименка хлопець повертається на рідні землі, а там його знову чекатиме сюрприз. В той час діти заможних родин часто мали власних репетиторів – так в селі Попелюхи, що на Вінниччині, опинився і маляр з Польщі. Він помітив талант Новаківського і майже “вибив” у панів стипендію на навчання молодому таланту в Краківській Академії красних мистецтв.
Навчаючись у Кракові, юнак всіма силами намагався якомога більше працювати – він вдосконалював свій малярський стиль і нерідко викладачі бачили, як Олекса уже пізнім вечором працював, схилившись над полотном. Академію хлопець закінчив із золотою відзнакою.
Ця історія почалася з села с. Могила, що біля Кракова. Саме тут Новаківський винаймав житло у місцевої вдови, і час від часу виходив на пошуки мальовничого пейзажу для полотна. Однак була і інша причина, по якій Новаківський залишився жити у Польщі. Справа в тому, що вдова, у якої чоловік винаймав кімнату, мала вродливу неповнолітню доньку. Однак це не завадило художнику просити її матір намалювати дочку оголеною.
Звісно, що таке прохання неабияк спалентичило вдову. Втім, з часом Новаківський все ж здобув прихильність пані, тож незабаром жінка дозволила маляру намалювати доньку. Вдова погодилася на це, поставивши свої умови. Перша – дочка має бути не оголеною, а в нічній сорочці, що вважалося доволі еротичним; друга – після цього художник був зобов’язаний взяти юну модель за дружину. Новаківський погодився і створив полотно під назвою “Пробудження”.
Ця робота стала однієї з найкращих, а свою обіцянку Олекса виконав, і коли йому було вже за 30 – взяв в дружини юну 16-річну дівчину. Згодом зі своєю коханою Анною-Марією Новаківський створив немало портретів. Чоловіком він був дуже незвичайним. Наприклад, коли отримував гроші за малярство, то мислив не зовсім раціонально на перший погляд – художник купляв дорогі екзотичні фрукти або дорогі фарби за всі виручені кошти.
Попри свою важку працю над полотнами, Олекса Новаківський не користувався великою популярністю у суспільстві. Зокрема, причиною тому був і характер молодого маляра – той був скромним і працьовитим, водночас інколи ставав і хитрим. Так, є згадки, що маляр нерідко розігрував своїх учнів, коли прикидався калікою, а коли ж бачив, що ніхто не йде йому на допомогу, то закінчив свою гру. Новаківський вирішив влаштувати персональну виставку в Кракові в 1911 році, на якій представив понад 100 своїх найкращих робіт.
Доля склалася так, що в цей час у Кракові перебував відомий діяч Андрей Шептицький, який, побачивши картини, був вражений талантом маляра. Недовго думаючи, Шептицький особисто запрошує сім’ю Новаківського до Львова. Там він виділяє родині маляра цілий розкішний маєток, і в обмін на цю ласку митрополит просить, щоб художник віддавав свої полотна в Національний музей у Львові. Однак часто, коли доходило вже до справи, Новаківський дуже важко переносив розлуку зі своїми творами – свої роботи він називав своїми дітьми.
Олекса Новаківський досить швидко здобув популярність у Львові і знайшов нових друзів у колі митців. Незабаром Андрей Шептицький пропонує йому за свого сприяння створити у місті мистецьку школу. Вже в 1923 році у Львові починаються перші лекції в новоствореній школі, яка функціонувала на базі житла маляра. Цікавим фактом було те, що попри приватну форму навчання і відсутність диплому в кінці студій, школа отримала велику популярність серед галицької молоді.
Немалу роль в цьому зіграв і авторитет Шептицького, який розповідав про новий осередок, а влітку виділяв кошти на поїздку студентів разом з Новаківським у Космач. Тут учні вчилися прямісінько на природі, серед гір та лісу. Мистецька школа відіграла чималу роль в галицькій культурі, звідси вийшло чимало талановитих художників.
Олекса Новаківський ще з дитинства не відзначався міцним здоров’ям, тож час від часу відпочивав у горах, де набирався сил, щоб знову працювати. Його підтримкою як духовною, так і фізичною стала дружина польского походження Анна-Марія. Тендітна по своїй натурі, ця ніжна жінка була закохана в молодого та вродливого маляра з України.
Новаківський не раз у колі друзів пишався своїм вибором та наголошував, що виховав собі ідеальну супутницю, адже одружився з нею, коли та була ще малою. Попри незвичний характер митця, Анна завжди була лагідною та ніжною до нього. У шлюбі вона народила двох синів, які росли в любові та злагоді. На Львівщині союз молодої польки та художника назвали найромантичнішим в XX столітті.
Однак, згодом у родину прийшло горе – Анна у віці 37 років померла. Для Новаківського це стало справжнім ударом – він важко переживав втрату коханої, а через 10 років помер і сам, залишивши після себе сотню унікальних полотен. Сьогодні роботи Олекси Новаківського можна на власні очі побачити у художньо-меморіальному музеї у Львові.
Тетяна Семаковська