УКУ
Католицький університет у Львові, що розташований поблизу Стрийського парку, для багатьох львів’ян став не тільки осередком навчання студентів, але й сучасним громадським простором. На базі закладу знаходиться одна з найсучасніших бізнес-шкіл в Україні. Історія університету почалася в 2002 році, та своє коріння він бере аж з 1928 року. Як будували колегіум УКУ та як виглядає кампус, в який інвестували понад 40 мільйонів доларів?
В кінці 18-го століття за сприяння австрійської влади та імператриці Марії Терезії було засновано першу Греко-католицьку генеральну семінарію у Відні (Барбареум) для навчання священиків. Для українців у навчальному закладі було виділено 14 місць. У 1873 році семінарію переносять до Львову. Вже на базі сучасного університету імені Франка студенти з Галичини продовжують опановувати богослов’я, та справи йшли не дуже добре.
Митрополит Андрей Шептицький у 1905 році вимагав заснувати український університет, але перешкодою цьому стала Перша світова війна. Прихід польського уряду до Галичини став причиною знищення української освіти: було закрито українські кафедри, звільнено професорів-українців. Це призвело до створення Таємного університету у Львові – саме там, незважаючи на арешти та залякування, збиралась українська інтелігенція. Невдовзі заклад було розсекречено та примусово ліквідовано.
22 лютого 1928 року Андрей Шептицький видав декрет про заснування у Львові Греко-католицької богословської академії. 1929 року Академія відкрила свої двері, ректором став Йосиф Сліпий. Академія стала єдиним вищим українським навчальним закладом на території тодішньої Польщі та проіснувала більше 10 років.
В період Другої світової війни заклад закрили, а студентів репресували. В 1939 році бомбардуванням було зруйновано академічну Церкву Святого Духа і бібліотеку. Втім, ненадовго навчання все ж відновили, але вже навесні 1945 року Академія була остаточно зачинена, студенти опинились в ГУЛАГу – одному із найжорстокіших трудових таборів, розташованому в Росії.
Незважаючи на закриття Академії, колишні випускники, яким так чи інакше вдалося врятуватися від переслідувань, влаштували навчання в катакомбах. Там, незважаючи на умови, таємно працювали єпископи і священики, також діяли монастирі і підпільно вчилися майбутні семінаристи. У 1863 році після 18 років таборів, до Риму, де перебувала частина колишніх студентів Академії, прибуває Йосиф Сліпий. Однією з його перших ініціатив стало заснування Українського католицького університету.
У 70-80-х роках семінаристи в Римі потроху почали плекати ідею про створення українського католицького богословського факультету. Згодом, завдяки їхній праці, почався процес відновлення Львівської богословської академії. У 1992 році розпочався кропіткий процес відновлення Богословської академії. У 1998 році Академія здобула визнання Конгрегації Католицької Освіти – диплом навчального закладу визнають не лише в Україні, але й за її межами.
Вже 1999 року в Академії перші двадцять вісім випускників отримали свої дипломи. Це була знакова подія для всієї країни, адже вперше в Україні дипломованими богословами стали не тільки чоловіки, але й жінки. Першим ректором відновленої Академії було призначено Михайла Димида.
В 1999 році УКУ придбав у держави недобудований будинок офіцерів біля Стрийського парку. Спочатку керівництво університету розглядало можливість добудувати будинок та підлаштувати його під потреби закладу. Втім, через якийсь час, від цієї ідеї відмовилися. Натомість, було прийнято рішення створити на придбаній території ціле студентське містечко, а недобудований будинок офіцерів довелося знищити.
В 2001 році до Львову завітав папа Іван Павло II, який освятив наріжний камінь майбутнього містечка. Будівництво кампусу розпочалося у 2010 році. Проектом Колегіуму займалась американська фірма KMW. Фаундером сучасного УКУ прийнято вважати Фонд св. Климентія, кінцевим бенефіціаром якого є Борис Гудзяк, а засновниками також є Ганна Козак та Мирослав Маринович. Ректором університету є Богдан Прах.
Тут потрібно зазначити, що УКУ – це повністю приватний заклад. Тобто вся сума поступово була отримана від жертводавців, благодійників та меценатів. Серед меценатів був і екс-голова України Петро Порошенко. Сьогодні УКУ – це прогресивний навчальний заклад, в стінах якого навчаються натхненні студенти під супроводом викладачів.
На сьогоднішній час тут знаходиться центр Шептицького, два колегіуми, академічний корпус, гуртожитки та храм. На території кампусу є бібліотека, спортзал, конференц-зал, сучасні кімнати для гостей, кухня та навіть кінозал. Загалом в кампус було інвестовано більше 40 мільйонів доларів. До слова, безпосередньо в львівських стінах кампусу в свій час виступали журналіст Савік Шустер, письменник Юрій Андрухович, кінорежисер Ахтем Сеїтаблаєв, музикант Святослав Вакарчук та інші.
Напевно, кожен з нас мріяв навчатися в університетах, які ми бачили в американських фільмах, а не в темному приміщенні радянського типу з тарганами в гуртожитку надодаток. УКУ став прикладом того, як може виглядати та функціонувати сучасний університет в Україні. Заклад, який абсолютно пристосований до сучасних потреб, з захоплюючою історією, зумів стати унікальним на теренах всієї країни.
Тут створена атмосфера для комфортного навчання – зранку перед лекціями студенти забігають на каву з сирником, тут створені окремі кімнати з шумоізоляцією для того, щоб сконцентруватися на навчанні. З очевидних плюсів: студенту не потрібно перебиватися сухими пайками – тут працює власна столова, і поїсти тут зможе найвибагливіший гурман. На вихідні і львів’яни разом з дітьми залюбки відпочивають і смакують тут гарбузовим крем-супом, локшиною по-тайськи та салатами.
Наразі УКУ має філії в Києві, США, Римі, Великій Британії, Лондоні, Канаді та в Аргентині. Університет став взірцевим серед українських вузів – це саме той приклад, на який повинна рівнятися українська освіта. Студентські роки часто називають найкращими і, дивлячись на УКУ, в це можно повірити. Університет, що створений для людей, який дбає про їхні потреби та комфорт, має беззаперечну перевагу перед усіма іншими – він формує особистість, а не комплекс відмінника.
Автор: Тетяна Семаковська
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
