Багато львів’ян та мешканців інших населених пунктів нашої країни знайомі з ім’ям Роберта Домса, проте не всі знають ким він був насправді. Уродженець Пруссії залишив значний слід в історії міста Лева та Галичини.
Львівський купець, підприємець німецького походження, громадський діяч, філантроп, засновник і власник нафтових і озокеритних копалень у Бориславі, власник покладів бурого вугілля біля Мокротина і Глинська – це все про нього.
Першим із Домсів у Львові очевидно з’явився один із родичів нафтомагната – Францішек, який у 1816 році прийняв львівське громадянство. Роком раніше народився і самий підприємець, щоправда, не на Галичині, а в Пруссії. Очевидно, саме Францишек підготував певний ґрунт для появи Роберта у столиці Галичини.
Прибувши до міста, Домс починає знайомитись із хімією та, зокрема, нафтовою галуззю промисловості. Згодом він отримує можливість втілити свої знання у практичному напрямку, коли у 1853 році на ринку Дрогобича підприємець знаходить речовину, яка виявляється забрудненою нафтою.
Разом із представниками Віденського університету нафтомагнат працює у нафтовому напрямі, досліджуючи його та покращуючи свої знання із хімії.
Читайте также: Лазарь Бродский: человек без диплома, меценат и сахарный магнат
Видобуток нафти у Бориславі
Роберт Домс – нафтовий магнат, який змінив економіку Львова та закарбував своє ім’я в історії міського пивоваріння. Переїхавши до Галичини у 1848 році, він відкрив тут промислове виробництво кавового напою із цикорію. Але справжній розвиток бізнесової діяльності Домса настав кілька років по тому.
У співпраці із провідними інженерами та хіміками Австро-Угорщини, він вивчав хімічні властивості Бориславської нафти та супутніх продуктів, організував промислове виробництво парафіну та свічок на його основі. Саме Роберт став першим, хто став активно використовувати озокерит у промисловості і був власником однієї із перших концесій на видобуток нафти і озокериту в Австро-Угорщині.
Паралельно з нафтовим бізнесом він вкладав кошти в харчову промисловість. У 1850-х роках організував у Львові виробництво борошна, пива і хліба. Розмістив на вул. Клепарівській, 16 паровий млин, пекарню і броварню (остання 1893 року увійшла до складу «Акційного Товариства Броварів» — нині «Львівська пивоварня»).
Його першим львівським підприємством був каво-наливний завод. Більше того, у той час на тодішній Жолкевській заклав перший у цій частині Галичини паровий млин. Незабаром він розширив свій бізнес, відкривши фабрику по виробництву рому, лікеру та цикорію. Паралельно Роберт звернувся до промислового пивоваріння, і саме ця галузь стала одним із двох стовпів, на яких Домс побудував свою фінансову імперію.
У 1853 р. він завідував озокеритовою шахтою в Бориславі – таким чином став одним із піонерів галицької нафтової промисловості. Через кілька років шахта «Домса» збагатилася сучасними, для тих часів, буровими установками, що працюють на основі ударного буріння. Придбаний капітал, вкладений у закупівлі інших підприємств, у т.ч шахти кам’яного вугілля, розташовані в межах Краківського басейну (шахти в Тенчинек, Бори та Єлень поблизу Явожно).
У 1853 року відбувається знакова подія – Домс створює у Бориславі перше нафтопереробне підприємство. Перша його бурова вежа для ручного ударного буріння нафтових свердловин розпочала роботу в 1861 році.
Читайте также: Львівське пиво: візитна картка галицької столиці
Свято пива у Львові, 1920-30-ті рр.
Безсумнівний успіх «Домсу» сприяв зростанню його популярності в економічних колах міста Лева та Східної Галичини. У результаті у 1865 р. радниками Львівської торгової палати він був обраний директором місцевого відділення Австрійського національного банку, який тоді був найважливішою кредитно-фінансовою установою, що діяла в галицькій столиці.
Роберт також був активним у Національному промисловому союзі зі штаб-квартирою у Львові, створеним, зокрема, пропагувати галицьке виробництво. Виразом найвищої оцінки роботи Домса стало обрання на посаду віце-президента найважливішої львівської економічної організації – Торгово-промислової палати. Цю функцію він виконував у 1869-1880 роках.
Хмільний Дім Роберта Домса у Львові
Справжню симпатію львів’ян Домс приніс через свою віддану про громадську та благодійну діяльність. У 1888 р. у раніше придбаній кам’яниці на Св. Терези він відкрив «притулок для купців, промисловців і художників, які після багатьох років роботи не можуть заробити собі на життя».
Пожертва підприємця склала 240 тис. крон. Крім того, за власні кошти дарувальник забезпечив утримання в притулку для 12 осіб, які перебувають під його опікою. У наступні роки притулок у Св. Терези, він став справжнім домом, який дозволив уникнути життя в злиднях і, в крайньому випадку, безпритульності.
Читайте также: Колбаса «по-жевержеевски»: история харьковского купца Сергея Жевержеева, которого убили большевики
Поховання Р. Домса і його родичів на Личаківському цвинтарі
У травні 1893 р. в галицьких щоденниках були опубліковані некрологи, які повідомляли читачам про смерть «одного з найбільших промисловців Галичини», який за життя «здобув широку симпатію і високу пошану». Людиною, чию смерть прийняли із загальним жалем і сумом, був Роберт – німець за походженням, галичанин і львів’янин за вибором.
На честь внеску Домса у місто, з яким він був пов’язаний майже півстоліття, через два роки після його смерті Львівська міська рада заснувала його іменем вулицю. Назва збереглася до 1940 року.
Про унікальність і популярність галицького підприємця свідчить й те, що ще за життя він знайшов сторінки роману «Удав», який написав видатний український поет і письменник Іван Франко.
Незважаючи на певну сучасну міфологізацію особистості Домса та її асоціації або з маркою пива, або ресторацією, яка діє при пивзаводі, все ж таки його діяльність була набагато багатограннішою, що відзначали і сучасники. Як написав уже згаданий Іван Франко: «Домс, знаменитий прусський капіталіст, якому наша Галичина майже в кожній області промислу має перший поштовх».
