Давній впливовий спольщений графський рід, представники якого були меценатами, науковцями, брали участь у політичному житті Польщі та залишили після себе декілька маєтків у Львові та Львівській області. Пропонуємо вашій увазі палаци родини Дідушицьких.
Про давні витоки роду відомо небагато. Збереглось декілька документів, найдавніший з яких датується 1400 роком. Це судові витяги, в який підіймається питання поділу землі. Такі документи показують, що вже тоді рід був досить впливовим.
У 1777 році Домінік Дідушицький отримує графський титул гербу Сас, цей герб прикрашає декілька львівських палаців, які раніше належали представникам роду.
Рід був великим, знатним та заможним. І хоча його представники мали певний вплив на політичну ситуацію в Польщі, більшість маєтків розташовані на території Галичини.
Палац находиться у Львівській області, і побудований в першій половині 19 ст.
Спочатку він належав родині Громницьких, а у власність Дідушицьких перейшов в якості приданого дружини Андрія Дідушицького (1756-1831).
В початковому плані він мав один поверх, але син Андрія Казимир добудував другий, а з часом ще й два крила та кутову башту. Будівля стала асиметричною, як зовні, так і в середині, близько 20 кімнат палацу були різними за розмірами та формою.
Із внутрішнього оздоблення палацу до наших днів нічого не дійшло, однак відомо, що садиба обігрівалась п’єцами, мала паркетну підлогу викладену зірками, стелю з ліпниною, принаймні одну кришталеву люстру та меблі з червоного дерева.
З 1979 року приміщення перебувало в аварійному стані, але коштом Львівської дослідної станції садівництва, яка на той час вже 20 років розміщувалась у садибі, її було відновлено.
Навколо палацу ще за графських часів був розбитий гарний парк, але про його вигляд та перелік рослин, що там були висаджені даних не збереглось, однак вдалось виявити певні види дерев, більшість з них є унікальними екземплярами, в тому числі і вікові дерева.
На сьогоднішній день станція садівництва розбила свій значний дендропарк, який налічує 82 види рослин.
Читайте також: Топ-10 палаців Львову: «Лувр», замок красуні та дім професора. Частина 1
Знаходиться на вул. Пекарській 50-А. Був збудований у 1840-1843 роках на замовлення Генріка Дідушицького на місці старого будинку. Чи не єдиний у Львові представник ранньої романтичної неоготики.
Палац отримав своє сьогоднішнє ім’я від наступних його власників – Феліції Туркулі та її чоловіка – Анжело Феліче Ніколо Комелло. Він неодноразово перебудовувався, а сьогоднішній вигляд отримав в кінці 19 ст., якраз в той час, коли там жило подружжя Туркулів-Комелло.
На фасаді палацу і донині збереглись картуші з фамільними гербами його минулих власників – герб “Сас” Дідушицьких, герб “Остоя” Туркулів та герб “Тривдар” родини, з якої походила дружини Тадеуша Туркула – Гелена.
Сьогодні палац став корпусом Львівської академії ветеринарної медицини ім. С. Гжицького. Його переобладнали під потреби навчального закладу.
В 1856 році Володимир Дідушицький придбав віллу (1849 року) у Е. Віняжа разом з присадибною ділянкою, а також ще три ділянки поруч. Він отримав величезну територію, на якій почав будувати власний палац з господарськими будівлями та садом.
Загалом всі перебудови, добудови та реконструкції зайняли близько 50-ти років.
Невелику віллу Дідушицький перебудував в триповерховий будинок з двома крилами – східним та західним, декількома окремими господарськими будівлями – канцелярією, возівнею, стайнею та льодівнею.
Будинок був під’єднаний до міського водогону та каналізації, мав централізоване опалення (котельна) та гідравлічний ліфт.
На прилеглих територіях був розбитий парк та висаджені рідкісні породи дерев та кущів.
Родина була вкрай заможна. Ще тільки переїхавши в свіже куплену віллу Віняжа подружжя привезло з собою цілу бібліотеку з Поториць, з-під Сокалю, яку зібрав батько Володимира. Вона налічувала 230 рукописів та пергаментів та 55 томів, і це не рахуючи більше тисячі портретів, дві тисячі гравюр та чотириста георгафічних карт.
Після смерті Альфонсини Дідушицької, дружини Володимира маєток переходив із рук в руки. У міжвоєнний період там була встановлена картинна галерея. Після Другої Світової війни в будинку розташовувалась Служба безпеки Радянського Союзу, за часів незалежності України – контррозвідка СБУ у Західному регіоні. Стайні та конюшні перебудували в житлові приміщення, а ще на прилеглій території минулого графського палацу був побудований житловий будинок під номером 17.
Володимир Дідушицький з дитинства захоплювався орнітологією, біологією, мисливством та географією. В основному це заслуга його батьків. Ще з дитинства разом із мамою він почав збирати власну колекцію, яка до зрілого віку розрослась настільки, що довелось побудувати для неї власний будинок.
Колекції мушель, гербарії, мисливські трофеї у вигляді опудал склали основу для майбутньої експозиції. Що цікаво, граф сам володів мистецтвом створення опудал.
Граф викупив ділянку, на якій в 18-19 ст. знаходилось 3 кам’яниці, потім адміністративні будівлі, а потім казино прямо в центрі міста. В 1868 році ця місцевість було не надто дорогою, тому що була обстріляна австрійськими військами під час “Весни народів” 1848 року, і з того часу стояла пусткою.
Одразу після купівлі почалось будівництво, а вже в 1873 році новостворений музей почав відчиняти свої двері для відвідувачів раз на тиждень.
Музей має величезні колекції, в тому числі альбіносів, сіамських близнюків, зайця з 8-ма лапами та зубра. Зубр є унікальним експонатом тому, що в ті часи, окрім цісаря ніхто не мав права на нього полювати. Володимир Дідушицький був таємним радником манарха і зміг домовитись з ним, але тварина коштувала Дідушицькому маєтку, тільки коли віддав маєток, отримав тварину.
Музей знаходиться там і до нині, і має один із найстаріших фондів в музеях Європи.
Куптій Дарина
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
