Стандарти жіночої краси постійно міняються – зараз у ХХІ столітті привабливими вважаються жінки з пухлими вустами, тонкою талією та ідеально рівними носиками. Раніше ж красу визначали по іншим критеріям, наприклад по довжині волосся чи ніг, або ж по осанці. Про те, як виглядала ідеальна дівчина у XIX столітті – розповідаємо сьогодні в матеріалі.
Фото жінок в період з 1860 по 1870 роки ХІХ століття
На Галичині ХІХ століття для жінок ознаменувалося новим модним віянням з Європи – у тренд увійшло візуальне збільшення сідниць. Власниці такої краси вважалися більш привабливими, тому жінки чіпляли собі під довгі сукні так звані тюрнюри, які робили сідниці опуклими. Втім, з часом турнюри модернізувалися, і якщо раніше їх було помітно здалеку, то в кінці ХІХ століття вони виглядали більш природно.
Тюрнюри возили у Львів знатні купці – тут їх продавали за шалені на той час гроші, тож дозволити собі таку розкіш могла не кожна сім’я. Однак перед виданням дочки заміж батьки часто робили їй такий подарунок, збільшуючи шанс свого чада вийти заміж за бажаного чоловіка. Залишилися в моді і корсети, але тепер вони вже не лишали юну модницю ребер, а лише на декілька сантиметрів стягували талію. Популярними елементом в одязі стали рукави-буфи.
Читайте також: Де одягалися кияни у першій половині 20 століття
Жінки у сукнях з тюрнюрами
Були поодинокі випадки, коли дівчина виходила заміж вагітною на ранньому терміні, але чоловік не помічав округлостей якраз завдяки корсету. В ХІХ столітті в моду входять і жіночі рукавички – панянки купляли собі аксесуар з шовкових або мереживних тканин. Якщо пані втомлювалася від носіння сукні, то могла одягнути блузку з високим коміром, кептарик, вишитий бісером, та довгу спідницю з шовку чи атласу. Взуття носили на невисоких підборах, які здебільшого нагадували квадратики.
Сільські панночки також не відставали від свої міських товаришок, але тюрнюри у них не були розповсюджені. Робота в селі була важкою, тож дівчата вдягалися просто і лаконічно, здебільшого це була полотняна або лляна сорочка, довга спідниця та хустка на голову, щоб сонце не нашкодило на городі.
Фото жінок в період з 1877 по 1905 роки
Середина ХІХ століття принесла до Львова з Європи нове модне віяння – високі зачіски з капелюшками. Тоді в кожної заможної сім’ї мав бути свій цирюльник. До слова, він не тільки допомагав жінці з укладанням волосся, але й вмів знизити тиск чи вилікувати від педикульозу, який все ще був розповсюджений. Красивою вважалася жінка з довгим волоссям, але попри те воно мало бути акуратно укладене на голові. Модним також був короткий чубчик.
Тоді жінки навчилися виплітати різні коси та чуденецько викладати собі на голову, дехто просто робив гульку чи пучок з кіс, а деякі пані створювали цілі композиції. Однак вже під кінець століття в моду увійшли більш лаконічні зачіски, зникли високі начоси, натомість у моду увійшли капелюшки, декоровані квітами, пір’ям чи дорогоцінним камінням.
В той час дівчата, які жили в селі, теж хотіли виглядати модно, тож вони заплітали одна одній коси та викладали їх узорами по голові, до них додавали різнокольорові стрічки – червоні і фіолетові. Однак таку красу носили рідко, здебільшого по великих святах, таких як Коляда чи Великдень, а в будній день волосся ховали під квітчастою хусткою.
Читайте також: Не вишиванкою єдиною: як одягалися львівські панночки в XX столітті
Портрет княгині де Брольє, 1853 рік
Тіло жінки у різні часи піддавалося різним деформаціям моди – так певний час жінки носили залізні корсети, щоб зменшити талію, а колись в Китаї маленьким дівчатком перевязували ступні, щоб ті перестали рости. Втім, крім проблем зі здоров’ям ці ноу-хау нічого не принесли. В кінці 19-ого століття до Галичини з Європи прийшла мода на новий тип фігури.
Дівчина вважалася красивою, якщо вона мала тонку талію, але без корсету (жінки часто вдягали його під низ, щоб був непомітний), похилі плечі, красиві опуклі груди та тендітні руки. Оскільки майже весь одяг прикривав тіло, панянки часто відкривали декольте і зону рук, тож паничі часто звертали на ці зони особливу увагу, втім робили це не завжди для привертання уваги, а й задля свіжості.
Часто в спеку дівчатам доводилося носити довгі сукні з декількох шарів тканин. До слова, особливого клопоту додавала і незручна білизна. В суспільстві також не схвалювали, якщо жінка була вищою за свого кавалера – чоловіки навіть носили у взутті спеціальні підкладки, які додавали їм 3,5 сантиметрів зросту.
Читайте також: Ukrainian Fashion Week: історія модного успіху
Жінки з Попелян, 1880-1900 роки
Окремою витратою у сімейному бюджеті ставали аксесуари, подекуди капелюшок дівчини міг коштувати як породистий собака, та заможні батьки не скупились на такі подарунки своїм дітям. Любили панянки скуповувати і туфлі та намиста, або брошки. Часто останні були зроблені з дорогоцінного каміння, їх чіпяли як прикрасу на комірець блузки чи плаття.
В цей час прості селянки інколи не мали можливості придбати навіть літнє взуття і ходили босі, чоботи берегли для зими та холоду. З аксесуарів у них були розповсюджені фартушки, їх пов’язували поверх простої спідниці і образ виглядав святковим. Фартушки прикрашали вишивкою, здебільшого це були народні мотиви, рідко хто обшивав їх бісером – він був дорогим.
Як бачимо, мода є циклічною, зокрема сьогодні до нас повертаються корсети, правда, вони створені за правильними лекалами і не завдають фізичної шкоди. Повертаються в моду і туфлі на квадратних підборах, втім вже в модернізованому вигляді. Львівські панянки знали, як виглядати неперевершено, водночас вони не морили себе голодом, намагаючись досягти уявного ідеалу, який постійно змінюється.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
