Ми вже розповідали про те, як раніше виглядав Львів, як відбувалася торгівля на ринках, а сьогодні покажемо, як колись одягалися львівські панночки, чому прагнули отримати все закордонне та як розвивалася мода в Західній Україні. Про це та різні елементи гардеробу дізнаємося в матеріалі.
Соломія Крушельницька. 1923 рік. Фото з відкритих джерел
Перш ніж говорити про львівську моду, доречно буде дізнатися, звідки вона брала своє коріння. В першому десятиріччі 20-ого століття в модних столицях світу, зокрема в Парижі, активно розвивався напрямок дизайнерських суконь, які мали так званий s-подібний силует – тонка талія, декольте та пишна спідниця створювали тогочасний модний образ. Однак ці модні віяння до України дійшли дещо пізніше, тож у нас можна побачити фото красунь у таких сукнях і в 1920-х, і в 1930-х роках.
Закінчення війни стало початком емансипації жінки – вона отримала право працювати на рівні з чоловіками, тож одяг стали пристосовувати під активне життя, з гардеробу більшості модниць зникли багатошарові спідниці та тугі корсети.
Актори Лайонел Беррімор та Ірен Фенвік, 1920-ті роки. Фото з відкритих джерел
Водночас, війна запам’яталася і численним дефіцитом всього, починаючи від побутових знарядь і закінчуючи тканинами. В ті часи популярність почали набирати шовкові речі для жінок – спідниці, сукні, шапочки, рукавиці і навіть білизна. Вся справа була в тому, що військові парашути виготовляли з шовку, і чоловіки, повертаючись з війни додому, квапливо підбирали дорогоцінну тканину, яка валялася просто неба, а жінки вже вдома шили собі та цілій сім’ї одяг з шовку.
Поетапно у жіночому гардеробі почали з’являтися штани та костюми, зручні довгі спідниці, як у акторки Ірен Фенвік, жакети та легкі блузи. В 1926 році Коко Шанель створила вже легендарне маленьке чорне плаття – тоді ж чорний колір перестав асоціюватися з трауром. В моду увійшли лаконічні силуети та монохромні кольори.
Подружжя Герміна та Володимир Шухевичі. Фото з відкритих джерел
Чималу роль у формуванні львівської моди у 20-му столітті зіграв кооператив під назвою “Труд”, який з перервами діяв аж до 1944 року. Засновником цієї промислової жіночої спілки став галицький архітектор Василь Нагірний. Спілка була створена для влаштування кравецьких майстерень та платного навчання кравецтва у Львові – тут виготовляли білизну, сукні та панчохи. Певний час “Труд” очолювала Герміна Шухевич – це бабця Романа Шухевича-Чупринки, команданта УПА. Саме завдяки її старанням згодом було відкрито дівчачий інтернат.
Через певний час при школі “Труд” створили салон мод та дамських капелюшків, який вела знатна пані Марія Драгомирецька, яка отримала фах модистки у Відні. Цікаво було те, що ще задовго до створення модних показів у Львові працівниці “Труду” влаштовували власні івенти – “ревії мод”, на яких залюбки рекламували виготовлений спілкою одяг, прикрашений національними українськими елементами. Це вбрання возили на виставки у Чикаго, Прагу та Варшаву.
Журналістка з Буковини Меланія Нижанківська писала про львівські “ревії мод”, які активно діяли в 1930-х роках, зазначаючи, що часто панянки, надивившись на манекени у закордонних вітринах, купують собі ті самі сукні, а потім виглядають у них недоречно та навіть смішно.
“Щоб переконатись, що саме модне та що підходить для нас, треба, окрім ради доброї кравчині, ще самому розглянутися довкола себе. Оглядати вистави, які дадуть, може, надто шабльоновий образ моди, та ходити на ревії мод. Такі ревії відбуваються у нас рік-річно. Влаштовує їх теж кооператива “Труд”. Бачити сукні на модельках – це все корисніше для нас тим більше, що крім того почуємо фахові пояснення” – пише Меланія.
Одяг, який носили у Львові в XX столітті. Фото з відкритих джерел.
30-ті та 40-і роки 20 століття у Львові запам’яталися популярним товаром – шовковими панчохами. Мода на цей елемент гардеробу прийшла з Європи – панянки, які часом подорожували з батьками чи родичами, були захоплені вишуканими панчохами. Нерідко молодих дівчат відправляли на навчання у Відень, Прагу та Париж, а вже звідти юні панянки привозили нові вбрання. Це були і шовкові блузи, і модні жакети з твіду. Водночас таке сліпе копіювання західної моди часто виглядало недоречно.
В чей час в Україні активно розвиваються трикотажні фабрики, а з ними росте попит і на трикотажні вироби – теплі светри, спідниці, шапки, берети та рукавиці. Важливо зазначити, що для українських жінок з’явилася можливість самостійно заробляти кошти, адже у Львові відкривалися приватні курси кравецької справи, після яких жінки відкривали власну справу, або ж шили вже на фабриках. Вироби фабрик замовлялись до Варшави та Катовіце.
Купальний та лещетарський одяг. Фото з відкритих джерел
У 20-х та 30-х роках в суспільстві почали активно пропагувати використання в одязі народних мотивів. Наприклад, у жіночому часописі “Нова Хата” подавали зразки в’язаного одягу та предметів інтер’єру за ескізами сестер О. і О. Кульчицьких, знаних майстринь своєї справи.
Не менш важливою частиною жіночого гардеробу з розвитком авіасполучення став купальний та спортивний одяг, і якщо зі спортивним все було легше, то купальник пережив чимало трансформацій. Спочатку він мало нагадував сучасний одяг для плавання, адже прикривав майже все тіло. Крім того, у ньому було некомфортно рухатися. З часом купальник набув звичних нам рис. Цікавим елементом лещатарного (лижного) костюму часто ставали різнобарвні теплі шкарпетки з гуцульськими елементами вишивки, які носили зимою.
Соломія Крушельницька у народному вбранні. Фото з відкритих джерел.
Соломію Крушельницьку називали “Вагнерівською примадонною” XX століття. Однак, цій дивовижній жінці також належить і чималий вплив на львівську моду. Навчання в Італії відкрило перед молодою Соломією безліч можливостей – тонка по натурі дівчина обожнювала мистецтво і красу, винятком не став і її одяг.
Дівчина цінувала своє українське коріння, тож модні закордонні сукні Соломія власноруч прикрашала рідною вишивкою, а глядачі, які мали змогу насолоджуватися її оперним співом, намагалися повторити подібні візерунки на своєму одязі.
Львівська мода була дуже багатогранною, адже тут поєдналися і українські вишиванки, і трикотажні вироби, і закордонні елементи гардеробу. Панянки обожнювали спацерувати по центральній площі, вигулюючи новий стрій та ловлячи на собі захопливі погляди перехожих. Якщо ж ви зараз заглянете на площу Ринок, то зможете уявити, як більше 100 років тому тут вирувало життя І відбувалися різні перипетії, та все ж одне залишилося незмінним – львівський колорит. Його можно побачити і у вишиванках, і у вечірній сукні.
Автор: Тетяна Семаковська
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
