У 1938 році весь Львів був охоплений увагою до свіжої постановки на арені львівської Опери. Там виступала відома паризька артистка Жозефіна Бейкер, що користувалась неабиякою увагою. Справа в тому, що окрім власне свого таланту вона була чорношкірою, що на той момент було родзинкою Часи Тіни Тьорнер та Вітні Г’юстон були ще попереду, і тоді чорношкірі виконавиці були не дуже чисельними.
3 червня 1906 року в Сент-Луїсі, штат Міссурі, народилася Фреда Джозефін Макдональд. Її батьки, обидві артистки, виступали по всьому сегрегованому Середньому Заходу, часто запрошуючи її на сцену під час своїх вистав. На жаль, їхня кар’єра так і не злетіла, що змусило юну Бейкер шукати випадкові заробітки, щоб вижити.
Якщо вона не могла знайти роботу, то часто танцювала на вулицях, збираючи гроші з перехожих. Зрештою, її виступи привернули увагу афроамериканської театральної трупи. У віці 15 років Бейкер втекла і почала виступати з трупою. У цей час вона також вийшла заміж, взявши прізвище чоловіка та відмовившись від свого імені, ставши Джозефін Бейкер.
Доречі, з темою левів співачка та танцюристка була пов’язана ще з тих же часів. Задля старту своєї популряності вона запустила байку про те що її ще немовлям знайшов якийсь мандрівник у невідомому раніше африканському племені у недослідженій глибинці африканського континенту. На ранніх уявленнях навіть говорилося, що маленьку Джозі, дочку вождя, викрала левиця і вона була вихована у прайді.
Як ми вже казали, творча кар’єра Жозефіни розпочалася у 15 років у «Стандарт-театрі» у Філадельфії. Пізніше вона перебралася до Нью-Йорка і отримала роботу у водевілі, з яким їздила країною протягом півроку. З 1923 по 1924 рік Жозефіна – хористка в музичній комедії Shuffle Along в Нью-Йорку і виступала в негритянському ревю The Chocolate Dandies. Після своїх виступів у нью-йоркському клубі «Plantation Club» Жозефіна отримала роботу в La Revue Negre, прем’єра якого відбулася в Парижі 2 жовтня 1925 року в Театрі на Єлисейських полях.
Своїм танцем Жозефіна стрімко здобула визнання паризької публіки, яка у її виконанні вперше побачила танець чарльстон. Про Жозефіну говорили, що вона вже не гротескна чорношкіра танцівниця, а чорна Венера, яка відвідувала поета Бодлера в його снах. Далі вистава «La Revue Negre» переміщалася до Брюсселя та Берліна.
Через її неймовірні костюми та танці Жозефіні Бейкер було заборонено виступати у Відні, Празі, Будапешті та Мюнхені, що робило танцівницю ще більш привабливою для публіки. На борту корабля «Юлій Цезар» Жозефіна співала у каюті Ле Корбюзьє, який малював її голою, а потім створював свої нові будівлі в дусі її танців. Після зустрічі з Жозефіною Корбюзьє збудував свою віллу «Савой».
Після турне Східною Європою та Південною Америкою Жозефіна все більше виступала як співачка. Її найуспішнішими піснями стали “J’ai deux amours”, “Aux Iles Hawai” та “Pretty Little Baby”. Жозефіна Бейкер грала у головній ролі у фільмах “La Sirene des Tropiques” (1927), “Zouzou” (1934) і “Tam-Tam” (1935). Вона швидко стала найуспішнішою американкою у розважальному жанрі у Франції, тоді як у США вона зазнавала расистських нападок. В 1936 Бейкер чекав провал з її шоу «Ziegfeld Follies», що завдав Жозефіні масу страждань. У 1937 році Жозефіні Бейкер було надано французьке громадянство.
У 1938 році Жозефіна прибуває в рамках туру містами Європи і до Львова. Тутешня публіка швидко розкупила всі білети, а деякі спритні ділки потім перепродавали їх усім бажаючим. Справа в тому, що доволі кричущі наряди артистки та її образ далеко не всюди сприймались суспільством, і то тут, то там виступи Бейкер заборонялись органами влади або муніципалітетами.
Львівські гастролі, що проходили на сцені оперного театру, пройшли бездоганно. В пам’яті відвідувачів залишився той самий образ, за який Жозефіну і обожнювали, і ненавиділи – своєрідна «міні-спідничка» з бананів, та екзотичні буси, і більше нічого. Подібне тоді годі було й побачити.
Ті травневі гастролі добре запам’ятались львів’янам, адже участь в них брала не тільки сама співачка, а і її власний джазовий оркестр, як і було на більшості концертів у тому турне. Що цікаво, навіть після від’їзду Бейкер одна з ведучих львівського радіо ще довго розважала публіку своїми пародіями на її спів, тож можна сказати що виступи добре запам’ятались у місті.
Протягом війни Жозефіна отримала посвідчення льотчика, стала лейтенантом і після війни була нагороджена медалями Опору (з розеткою) та Визволення, знаком Військового Хреста і, нарешті, 1961 року — орденом Почесного легіону. Справа в тому, що вона не тільки виступала, а і збирала розвідувальну інформацію та 1947 року Жозефіна Бейкер вийшла заміж за керівника свого оркестру Жо Буйона. Вони прожили разом до 1957 року, але з роками їхнє сімейне життя дало тріщину, і вони розлучилися в 1961 році.
Живучи у Франції, Жозефіна Бейкер ще з 1950-х років підтримувала рух за громадянські права в США. Її протест проти расизму знайшов вельми оригінальний вираз: Жозефіна усиновила 12 сиріт із різним кольором шкіри. Таким чином у неї з’явилася сім’я, з якою вона, іноді у стиснутих фінансових умовах, проживала в ренесансному шато Міланд у Перигорі на південному заході Франції. 1956 року Жозефіна Бейкер заявила про звільнення зі сцени, але вже 1961 року відсвяткувала своє повернення, а 1973 року успішно виступила в Карнегі-холі.
8 квітня 1975 року відбулася прем’єра шоу «Josephine», яким знаменита танцівниця відсвяткувала п’ятдесятиріччя своєї сценічної діяльності. Незабаром після нього у Жозефіни Бейкер стався крововилив у мозок, від наслідків якого вона померла 12 квітня 1975 року. Жозефіна стала першою американкою, похованою у Франції з військовими почестями: її поховали у Монако. У 2021 році президент Франції Емманюель Макрон ухвалив рішення про перепоховання Жозефіни Бейкер у Пантеоні.
