У кожного міста є так звані “зворотні сторони”, які не бачать з першого погляду туристи, однак про такі знають місцеві мешканці. Львів, насамперед, асоціюють з красивою архітектурою, смачними напоями та шоколадом, втім він має свою колоритну сторону, яка не всім до вподоби. Роми на вулицях Львова зустрічаються доволі часто, але про них не пишуть в туристичних маршрутах, адже, інколи ці зустрічі можуть зменшити гаманець. Сьогодні розповідаємо про Львів і ромів, або як їх частіше називають в народі, циганів – детальніше в матеріалі.
На дворі був 1909 рік, тепле повітря огортало місто, а поблизу річки Серет, що на Львівщині розмістився табір із декількох десятків осіб ромської національності. У палатках чоловіки та жінки позбирали свої пожитки – баняки, одежину та їжу. Розкинувся табір на невеликій галявині, охайно вдягнуті босоногі діти перешіптувалися між собою, а старші чоловіки у традиційному строю вели розмови – це родина Дадуха, одна з найвідоміших ромських сімей облаштувала собі тимчасовий пристанок поблизу річки. На громіздких повозках роми везуть набутий крам, втомлені довгою дорогою вони перепочивають перед важким шляхом.
У ХХ столітті, Львів можна було сміливо назвати міжетнічним містом, на ярмарки та торги сюди приїздили євреї, французи, англійці, поляки та багато інших національностей. Здебільшого, метою такого візиту було вигідно продати товар, або ж навпаки задешево скупитися добротними речами.
Додамо, що ще здавна у Львові осіли роми, через те, що вони немали постійного місця проживання їх часто називали кочівниками, а от поняття “цигани” у сучасному розумінні, на жаль, мають негативний підтекст. Цих людей краще оминати на вулиці, якщо на бажаєте втрапити у конфліктну ситуацію.
Однак, так було не завжди, колись більша частина ромів вела чесне життя, власне, і сьогодні на Львівщині проживає більше 500 родин, які мають постійне місце проживання, освіту та працю, але через негідну поведінку інших людей (крадіжки, жебракування та лайки), які мають відношення до їхньої національності – роми досі зіштовхуються зі стереотипами. Проте набільшої біди цигани зазнали під час Другої світової війни.
Читайте також: Графський дім у Ворзелі — або як в Уваровому домі транслювали кіно
Галицькі цигани
Під час Другої світової війни роми, як і інші національності, які не входили до “привілейованої арійської раси” були змушені переховуватися від численних репресій, чимало циган служили у війську, але загалом у таборах, на каторжних роботах та від розстрілів померло не своєю смертю близько 300 тисяч ромів. Народ зазнав справжнього геноциду.
В основному, це були жителі України та ті, цигани, які проживали на території росії. Однак, не тільки німці знущалися з ромів; вчиняла репресії та знущання і угорська влада. Так, на території Закарпаття ромам зобороняли спілкуватися та листуватися з членами родини, також створювали так звані трудові батальони, де на понад 200 ромів був 1 лікар-єврей.
Виживати в таких умовах було вкрай важко, частину циган переправили до каторжних таборів Аушвіцу, а вже звідти, як відомо, повернулися одниці людей. 2 серпня щороку в Україні вшановують пам’ять страчених під час війни ромів.
Однак, на цьому страждання нації не припинилося, справа в тому, що вже радянська влада намагалася “осадити” циган на місця, але ті не бажали такого, адже звикли до кочівного способу життя. Врешті-решт у 1956 році вийшов указ, згідно із яким ромів, що не мали постійного місця проживання позбавляли волі строком на 5 років.
Читайте також: Започаткував мандрівки Галичиною – про туристичні пригоди Петра Франка
Колона циганських кибиток, що рухається у напрямку до Львова (20 серпня 1941 року).
Після численних репресій та соціального знехтування, роми почали повертатися до звчиного способу життя – кочування. Однак, за роки життя у громаді сформувався певний соціальний статус, який визначає місце людини. Першу сходинку займає ромська еліта, це люди з освітою — музиканти, артисти, лікарі, письменники, які мають певний статус у суспільному житті країни. За ними слідують барони таборів, які повинні слідкувати за благополуччям громади, передостанній щабель зайняли пересічні цигани, це мешканці таборів, осілі цигани, які мають свої будинки, квартири. Останнє місце посіли так звані цигани «з вулиці».
Власне, це якраз ті особи, які часом переповнють вулиці Львова, цигани з вулиці займаються жебракування та дрібними крадіжками, нерідко влаштовують конфлікти з перехожими на вулицях. Часто неохайних жінок разом з дітьми можна побачити біля смітників. Цигани з вулиці за місце перебування обирають людні місця, зокрема, територію прилеглу до головного залізничного вокзалу. Через неуважність чи розгубленість туристи можуть втратити речі, тож така локація обрана неспроста.
На вулиці, в громадському транспорті та у особливо у людних місцях, мандрівника слід бути обережними та слідкувати за своїми речами, якщо не хочеться стати жертвою крадіжки. Попри те, що Львів багатий на архітектурну спадщину та культові об’єкти – чимало туристів вперше приїжджаючи до міста можуть зіткнутися з натовпом не найприємніших осіб, однак навіть такий “бонус” не псує враження від міста.
Читайте також: За лаштунками театру: секрети гриму та акторської гри на Галичині у ХХ столітті
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
