Сихів
Сихів – це район, який у кожного викликає різні асоціації. Він переживав різні часи від занепаду до процвітання. Колись половину Сихову можна було придбати за 200 гривень, та зараз Сихів вважають перспективним районом – тут розташована одна з найкращих шкіл та активно розвивається комфортне міське середовище. Як саме будували Сихів, звідки він бере свою історію, та що особливого є в найбільшому житловому масиві Львову – сьогодні дізнаємось разом.
Сучасний район Сихів виник на території села – перша згадка про нього була у 1409 році. 25 травня того ж року польський урядник Пйотр Влодек вирішив придбати село Сихів у його власників. Влодек, вочевидь, не міг одразу вирішити, що йому робити з придбаною власністю, тому він спочатку продає її, потім знову купує, і вже остаточно продає в 1412 році. Переживши зміну декількох власників, Сихів у 1509 році перейшов у власність львівських райців (райці – це люди, які слідкували майже за всіма функціями міста), які придбали його приблизно за 400 гривень.
У 1774 році село Сихів уже налічувало більше 40 селянських дворів, що за тими мірками вже мало б вважатися містом. У 1865 році біля Сихова проклали залізничну лінію Львів – Чернівці, що значно покращило інфраструктуру. У 1925 році в Сихові мешкало майже 1 тисяча мешканців, більша частина яких була поляками. В селі також була церква Пресвятої трійці, яка збереглася до наших днів. Ходили чутки, що її будували за сприяння гетьмана Богдана Хмельницького, та пізніше було знайдено підтвердження, що церкву будували селяни для власних потреб.
Крім того, в Сихові була жіноча школа домашнього господарства. В часи Другої світової війни 1 липня 1942 року Сихів вперше було приєднано до Львова німецькою адміністрацією. Після приходу радянської влади, Сихів знову став селом Пустомитівського району.
13 червня 1952 року Сихів був вдруге введений до складу Львова, але вже рішенням Львівського облвиконкому. Згодом, у 1979 році, радянська влада вирішує почати масштабну панельну забудову району. Тодішні мешканці пригадували, що цей район дав можливість жити у Львові багатьом охочим, хоча з іншого боку Сихів був ізольованим від міста.
Хорошої інфраструктури тут не було, тож дістатися до історичного центру міста було нелегко. Перший проект забудови Сихова висотками розробили у 1965-1966 роках архітектори Я. Новаківський, Л. Каменська, О. Кобат та Л. Скорик, та будівництво житла розпочалося аж у 1979 році.
Першу висотку здали в експлуатацію на початку 1981 року, згодом дві наступні також слугували в якості житлових приміщень. Відчуженість від центру міста, численні висотки та нерозвинене громадське середовище зіграло злий жарт з Сиховом. Тут у 90-ті роки відбувався ріст крадіжок та часто збирався той контингент, якого всі старанно уникають. Подейкують, що ресторан “Екран”, який знаходиться навпроти центру Довженка, був місцем для зустрічі та сутичок місцевих бандитів.
Є на Сихові і своя “Берлінська стіна” – це найдовший будинок Сихівського району, за адресою вул. Кос-Анатольського, 4. Колись частину “Берлінської стіни” заселили переселенці з Прип’яті, а іншу площу зайняли галицькі селяни.
Переселенці влаштували на території будинку сад, а селяни облаштували грядки. Деякий час між цими двома групами йшли суперечки, та з часом все припинилося. Більшість будинків житлового масиву належать до 84-ї серії типового житлового будівництва, які розроблені під кліматичні умови міста.
Мешканців Сихову на той час було приблизно більше тисячі осіб. З 1982 року почалася активна забудова району – утворився сучасний проспект Червоної Калини та вулиця Сихівська. Водночас, поки будувалося житло, транспортна сфера значно відстала в розвитку.
Сихів почав швидко розбудовуватися, збільшився пасажиропотік, адже мешканці району працювали в різних частинах міста. У 1970 році до цього мікрорайону курсував тільки один рейсовий автобус. Втім, перші мешканці району були готові миритися з поганою транспортною розв’язкою, адже в першу чергу орієнтувалися на якісне житло. Вже в 1997 році було прокладено тролейбусну лінію з кінцевою зупинкою біля Кінотеатру імені Довженка.
Починаючи з 2000-х років, на території Сихівського району починається активне міське життя нового Львову. Тут започатковує свою роботу найбільший у Західній Україні гуртовий ринок сільськогосподарської продукції “Шувар”, працюють торгові центри “Іскра” та “Зубра”. Торговий центр “Зубра” місцеві пізніше назвали Санта-Барбарою – через схожість його арок фасаду з будівлею, яку показували у популярному на той час американському серіалі “Санта-Барбара”.
Прикупити новий одяг, свіже молоко та м’ясо більшість львів’ян приїздили саме сюди, тож, щоб розвантажити дороги, в 2004 році було введено в дію сихівський шляхопровід. У 2014-16 роках було розпочато будівництво трамвайної лінії, що зараз з’єднує теперішній район Санта-Барбара з трамвайною мережею Львова.
17 листопада 2016 року лінію “Трамвай на Сихів”, яка сполучає район із центром і Головним залізничним вокзалом, офіційно відкрили. До слова, трамвай до Сихову для багатьох мешканців Львову довгі роки був настільки недосяжним явищем, що жителі Сихову створювали анекдоти на цю тему.
Протягом 1995-2000 років у районі Сихова було збудовано Церкву Різдва Пресвятої Богородиці за проектом канадського архітектура українського походження Радослава Жука. Конструкція церкви передбачала виконання робіт кваліфікованими людьми для того, щоб залучити до будівництва жителів району. Біля цього храму 26 червня 2001 року Папа Римський Іван-Павло II провів зустріч з молоддю, яка зібрала близько півмільйона людей.
У 2020 році на вулиці Угорській відкрилася одна з найкращих шкіл Львову – приватна Креативна Міжнародна Дитяча Школа, яка увійшла у рейтинг Microsoft Showcase Schools. Школа виконана у стилі європейської архітектури. Приватний заклад вже привернув увагу багатьох батьків та додав Сихову ще один бонус.
Зараз Сихів став перспективним житловим районом. Тут хороше транспортне сполучення, є багато шкіл, садочків, потроху розвивається громадський простір. Сихівський масив давно перестав бути героєм кримінальних новин, все більше сімей звертають увагу на цей район при покупці житла. В недалекому майбутньому саме тут планують збудувати перший український ІТ-парк у Львові, а на місці колишньої виправної колонії створять сучасний офісний кампус. Сихівський масив у Львові має дивовижну історію та, здається, майбутнє у нього буде ще більш яскравим і колоритним, як і самі сихівчани.
Автор: Тетяна Семаковська
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
