Талановитий редактор та лицемірний обранець – життя та творчість Осипа Маковея

12:40 pm  |  31.07.2021
https://mylviv.city/wp-content/uploads/2021/07/makovey.jpg

Він був талановитим редактором, який допоміг багатьом молодим письменникам зробити перші впевнені кроки на тернистому шляху професійної літературної діяльності. Він був бажаним гостем в домах знаних та відомих літературознавців, критиків та письменників. Він став недосяжним уособленням ідеального чоловіка для молодої та палкої письменниці, якою він знехтував. Пропонуємо вашій увазі життя та творчість талановитого редактора Осипа Маковея.

Біографічні дані

Народився Маковей Осип Степанович в м. Яворів, Львівської обл. 23 серпня 1867 року в родині кушніра. Окрім нього у сім’ї було ще декілька дітей, але як найстаршого з них батьки хотіли його «вивести в люди». Саме тому вони прикладали всі зусилля та матеріальні ресурси, щоб віддати Осипа до школи та навчити грамоті, тим більше, що хлопець був досить здібний до науки. Початкову освіту Маковей отримав у Яворові, а далі батьки відправили його до Львова.

У 1879 – 1887 роках Осип навчався в Академічній гімназії у Львові, а потім вступив до Львівського національного університету на факультет філософії, де провчився ще 6 років.

Вже на другому році навчання в гімназії батьківські ресурси скінчились, і Осипу довелось перейти на «вільні хліба». Маковей підробляв репетиторством, що разом із плідним навчанням займало багато часу та було досить виснажливо, але це не заважало йому бути одним із найкращих по успішності учнів.

Ще за часів навчання в університеті Осип почав робити свої перші кроки на літературному поприщі – перекладав літературні твори з російської, німецької та польської мов; писав фейлетони; записував народні звичаї, побут, казки; складав вірші; тощо. Паралельно продовжував займатись репетиторством, а також підробляв перекладачем і журналістом.

У 1895 році Осип Маковей отримує запрошення від професора Степана Смаль-Стоцького зайняти вакантну посаду редактора часопису «Буковина» у Чернівцях. І вже 1 квітня молодий та амбітний Маковей приступає до своїх нових обов’язків.

За 2 роки роботи він вивів газету на геть новий рівень: збільшив періодику – з 1 випуску на тиждень до щоденного; залучив десятки нових авторів, у тому числі Ольгу Кобилянську, Василя Стефаника, Андрія Чайковського і т.д.; ввів нові рубрики; створив додаток до газети під назвою «Неділя» власної редакції для молодих авторів, яких всіляко заохочував та допомагав розкрити таланти.

З 1902 року став одним із найактивніших членів «Історичного товариства», а в 1903 році Наукове товариство ім. Шевченка надало йому членство у філологічній секції, що було на той час найвищим пошануванням в українському науковому світі.

В 1910 році, після довгих та важких роздумів Маковей прийняв запрошення на роботу до жіночої вчительської семінарії. На сьогоднішній день, це будівля №7 по вулиці Туган-Барановського у Львові, і поселився в кам’яниці №18, яка нині знаходиться на вулиці Каліча гора, але ненадовго.

Життя у Львові для нього було нестерпним, оскільки його недруги та ідейно-політичні опоненти були щедрі на наклепи та провокації. Згодом, не витримавши тиску, Маковей від’їжджає зі Львова до маленького містечка Заліщик із найбіднішою вчительською семінарією у Східній Галичині на той час.

Під час Першої світової був мобілізований як офіцер резерву і 4 роки провів на війні. Окрім того, навіть там не полишав свого ремесла – служив військовим кореспондентом та поштовим цензором в австрійському війську.

Після війни повернувся до Заліщика, почав відбудовувати школу та створив товариство «Сила», яке допомагало родинам постраждалих або померлих на війні солдат. Однак, польській владі не подобалось таке завзяття, і згодом, 21 лютого 1925 року Осипа Маковея затримали за «зраду держави» та «українізацію» школи і протримали 6 днів у Чортківській тюрмі. Через півроку – 21 серпня 1925 року Осип Маковей помер.

Читайте також: Литературное достояние Киева и Украины: писатель Олесь Гончар

Покровитель Іван Франко

https://mylviv.city/wp-content/uploads/2021/07/55555555555555555555555-e1627719966374.jpg

Осип Маковей познайомився з Іваном Франко ще у далекому 1885 році, під час навчання в гімназії, коли вирішив спробувати щастя, і відправив йому декілька своїх перекладів та творів. Вже на той час Іван Франко був популярною та авторитетною людиною в літературних колах. Франко зацікавився початківцем і сказав йому приїхати. Їх зустріч відбулась 26 грудня 1885 року. А їх міцна та плідна дружба тривала аж до смерті Івана Франка.

По записам у своєму «Щоденнику» та по відношенню Осипа до Івана Франка гарно видно, що все життя Маковей вважав Франка перш за все своїм вчителем, та відносився до нього з повагою, а вже потім другом.

Іван Франко став для Осипа Маковея наставником – допомагав з перекладами, знайомив з відомими письменниками, літературознавцями та критиками, буквально ввів його в літературний світ Львова.

Однак, їх відносини тримались не виключно на літературі, все ж вони були друзями. Разом рибалили та ходили в карпатські ліси, прогулювались вуличками Львова, ділились потаємними думками, а також допомагали один одному у скруті.

Осип Маковей був завжди бажаним гостем у домі Івана Франка, і часто та їжа, яку він там їв була єдиною, яку він міг собі дозволити, і Франко, звичайно, про це знав. З іншого боку Маковей став одним із тих небагатьох, які підтримали Івана Франка після публікації його фатального «Поета зради», коли він залишився майже сам.

Іван Франко чи не найбільше вплинув на творчість Осипа Маковея. З легкої руки свого покровителя Осип поринув у світ літератури та журналістики з головою. Завдяки плідній праці та завзяттю Маковей зміг розрахуватись з боргами та заробити грошей.

До самої смерті Івана Франка Осип Маковей свідомо прийняв рішення залишатись в тіні його величі. Він жив по принципу «вище голови не стрибнеш» і був надто скромним, хоч і працелюбним. Але не прагнув до величі та слави.

У своїй автобіографії, написаній за рік до смерті він залишив запис про те, що вніс посильний вклад в літературу, і хоч багато його творів вже забулись, але залишаться і ті, які ще його переживуть.


Читайте також: Классик украинской литературы живший в Киеве – Михаил Стельмах

Нерозділене кохання Ольги Кобилянської

https://mylviv.city/wp-content/uploads/2021/07/makovey.jpg

За рік до свого переїзду до Чернівців Осип Маковей познайомився з повістю Кобилянської «Людина», і написав Івану Франку лист зі схвальними коментарями та своїм позитивним враженням від прочитаного, радив опублікувати твір, але Франко був не згоден.

В 1895 році, в ролі редактора часопису «Буковина» Осип Маковей пише Кобилянській листа, в якому просить прийняти його в коло її знайомих. Вона була схвильована, та із захопленням чекала їхньої першої офіційної зустрічі.

Згодом, Маковей редагував та публікував чи не кожен твір Кобилянської. Вона посіла почесне місце серед авторів редакції. Навіть Іван Франко був змушений визнати її творчість та її вагомий вклад в українську літературу.

Їх поєднує не тільки літературна діяльність Кобилянської, але і плідне особистісне листування.

Їх розділяло всього лише 4 роки. На момент їх офіційної зустрічі Кобилянській було 32, а Маковею 28 років. Вона писала йому листи сповнені кохання та туги за ним, особливо, коли він повернувся ненадовго до Львова. Називала своє кохання до нього поважним, як смерть. Можливо, це було коханням з першого погляду. Він, у свою чергу, був стриманим, та максимально діловим.

В кінці-кінців, змучившись від нерозділеного кохання, Кобилянська пішла ва-банк і запропонувала Маковею стати її чоловіком, обіцяючи, що не буде обмежувати його свободу та прикладе всі зусилля, щоб зробити його життя з нею максимально комфортним для нього.

Після того листа Маковей замовк. Кобилянська писала и писала, закидувала його листами з благаннями про бодай якусь відповідь, хоч щось. Але він був непохитний та мовчазний. А згодом, одружений на жінці, що на 12 років була молодша від нього. І навіть тоді, вона все ще задихалась від любові до нього і писала про це листи.

Зрештою, він відповів їй лицемірним листом-докором. Він нагадав про їх різницю у віці, і що вони не підходять один одному. Це її доконало, і вона перенесла свої страждання у творчість, яку все ще редагував Він.

Коли Маковей помер, вона пішла топити свій відчай у Карпатських горах.

Навіть будучи знехтуваною ним, нещасною та самотньою вона любила його до кінця життя. Кобилянська пережила його на 17 років, так і не вийшла заміж, і не мала дітей.

Цікаві факти:

 

1992 року в батьківській хаті де народився Осип Маковей було влаштовано садибу-музей в пам’ять про письменника.

 

На честь Осипа Маковея було випущено 2 види поштових марок: перша – на честь 125-ліття (1992 рік), а друга – на честь 150-ліття (2017 рік) від дня його народження.

Куптій Дарина

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: