У кожного міста є свої легендарні заклади, які добре пам’ятають ще старші покоління містян. Якісь з них з плином часу зникають з мапи міста, а якісь існують і до сих пір, лише трохи змінюючись. А деякі взагалі є і досі в незмінному стані, буквально як капсула часу. Тож сьогодні пригадаємо три заклади, які львів’яни старшого віку точно знають, а два з них добре відомі і молодим містянам.
На вулиці Коперника, 9, уже понад 40 років працює молочний бар “Корівка”. Відкрився він у 1980 році, і відтоді став улюбленим місцем для багатьох львів’ян. Пан Юрій, який працює тут із 1987 року, жартує, що він і управляючий, і бариста, коли треба. “У нас були коктейлі, сирники, манна каша, гречана каша з молоком, вершки, морозиво, млинці з варенням. Здебільшого приходили люди з дітьми, студенти, знайомилися тут, а потім уже зі своїми дітьми поверталися”, – згадує він у інтерв’ю журналістам.
У 2000-х бар трохи змінився: орієнтуватися лише на дитяче меню стало невигідно, тож довелося піднімати ціни й оновлювати асортимент. Але головне залишилося – фірмові коктейлі, сирники й каші. Сьогодні коктейль коштує 30 гривень, млинці чи борщ – по 40, а гречка на гарнір – лише 16. Пан Юрій каже, що ціни вдається тримати невисокими, бо приміщення викуплене, інакше конкуренція та оренда давно б закрили заклад.
“Корівка” – це сімейна справа. Колись власницею була Марія Теодорівна, а після її смерті справу продовжили діти. Пан Юрій, який уже 34 роки за стійкою, помічає, як змінилися гості: “Колись усі говорили, сміялися, а тепер сідають і дивляться в телефони. Але буває, приходять сім’ями, і я бачу тих самих дітей, які колись пили тут вершки, а тепер ведуть своїх малюків”. У будні сюди забігають на обід працівники з сусідніх офісів, а у вихідні – сім’ї, які шукають недорогий і затишний куточок у центрі Львова.
На проспекті Свободи, 43, навпроти Оперного театру, із 1960 року працює кафе “Пінгвін” , мабуть, найстаріший заклад Львова, який зберіг свою атмосферу. Тут досі подають морозиво з фруктовим сиропом і шоколадною посипкою, а молочні коктейлі збивають у металевих стаканах, як колись. “Усе збереглося з тих давніших часів: і меблі, і навіть деякий посуд”, – розповідає пані Інна, одна з продавчинь. Загалом, тут завжди хтось є, тож довго балакати не доводиться.
Інтер’єр “Пінгвіна” — наче машина часу: сіра плитка з чорними візерунками, десяток столиків, полички з коробками цукерок і пляшками горілки з картонними цінниками. У кутку — образок Діви Марії. За стійкою дві пані в синіх фартушках неквапливо обслуговують гостей. Хтось із відвідувачів замовляє коктейль, хтось — “два по п’ятдесят” і швидко йде. Є й сім’ї з дітьми, і студенти, які принесли їжу з “МакДональдсу”, але п’ють тутешнє пиво. Цей заклад є не менш легендарним, ніж наприклад “Атляс” чи інші кав’ярні міста з історією.
Деякі відвідувачі пам’ятають “Пінгвін” ще з радянських часів, згадуючи приблизно так: “Це культове кафе. Я сюди з батьками ходив, коли вчився в 43-й школі. Морозиво тут завжди було найсмачніше”. Інший відвідувач, Іван, додає: “Забігаю сюди по пиво, люблю посидіти влітку на вулиці. Раніше з дітьми на морозиво ходили. Мало що змінилося, і це мені подобається”.
Екскурсовод Петро Радковець вважає, що “Пінгвін” міг би стати туристичною родзинкою: “Це останній із могікан, тобто з радянських кафе. Тоді морозиво їли на вулиці, а тут можна було посидіти. Це ностальгія, дитинство”.
Директор Валерій Терезюк, який очолює ТзОВ “Пінгвін” із 1995 року, не планує змін. Деякі продавці у цьому закладі по двадцять років працюють. Є душа в цьому кафе. Хтось дякує, але більшість головне просить нічого не змінювати. Кафе працює з 9:00 до 22:00, і хоча алкогольні напої додали до меню пізніше, саме вони, ймовірно, допомогли закладу вистояти в складні часи. Доречі, про львівські традиції пивоваріння можете почитати тут.
На вулиці Франка у 1970-х роках з’явився чотириповерховий побутовий комплекс “Чародійка” — легендарна перукарня, куди мріяла потрапити кожна львівська модниця. Її спорудили на місці колишнього кінотеатру “Другий літній”, і вона швидко стала символом заможності. Випускні та весільні зачіски тут були справжнім мистецтвом, але дозволити собі послуги “Чародійки” могли не всі — ціни кусалися, а записатися було складно без впливових знайомих.
“Чародійка” була меккою стилю, де створювали екстравагантні образи для особливих подій. Але після здобуття Україною незалежності заклад закрили. Довгий час будівля стояла занедбаною: на першому поверсі з’явився секонд-хенд, а решта приміщень пустувала. У квітні 2019 року виконком Львівської міськради погодив реконструкцію будівлі під готель французької мережі Ibis Red. Наразі роботи тривають, і, можливо, у майбутньому тут знову вируватиме життя, хоча перукарня, найімовірніше, залишиться лише в спогадах.
А ви бували у якомусь з цих місць? Напишіть в коментарях свої спогади про них, або якісь яскраві моменти, які пов’язані із львівськими закладами. І не забудьте підписатись, вас чекає ще багато цікавого про історію чи сьогодення Львова.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
