Сенат Українського таємного університету у Львові
Зараз кожен охочий може з легкістю отримати необхідні знання з різних джерел, починаючи від класичної книги і закінчуючи мережею. Однак наші прадіди і прабабусі такої можливості не мали, і освіта для більшості з них була розкішшю, а інколи і справжньою небезпекою. Так у Львові в 1921 році був заснований таємний університет і, хоча проіснував він всього 4 роки, життя його було сповнене небезпек і навіть людських втрат.
Будинок, у якому функціонував Львівський університет, заснований в 1661 році. Фото з відкритих джерел.
Довгий час Львів піддавався впливу сусідньої Польщі, про українські університети на цій території можна було лишень мріяти. У тих навчальних закладах, що існували у Львові, викладали німецькою та польською, але аж ніяк не українською мовою. Громадськість вимагала створити ВУЗ, де мовою викладання була б саме українська. Так, у 1661 було засновано Львівський університет, однак мовою навчання там була німецька.
Згодом при цьому університеті було засновано український інститут під назвою “Studium Ruthenum”, де тільки окремі предмети викладались українською. Однак Польща активно насаджувала свої традиції, тож невдовзі українська зовсім зникає з радарів викладачів. Активна молодь була обурена цією ситуацією, і у знак протесту організовувала невеликі гуртки з однодумцями, де розмовляли і навчались на рідній мові.
Декілька разів справа доходила навіть до сутичок з польськими студентами, де були поранені. Складні часи змусили українських студентів масово покидати рідні землі – цей період 1901-1902 років навіть отримав назву “сецесії”. Її підтримав сам митрополит Андрей Шептицький. Студенти з України навчалися у Відні, Празі й Граці, а також у Кракові. Серед української інтелігенції все частіше почали звучати ідеї про створення окремого українського університету, де молодь могла б вільно навчатися, зокрема і на рідній мові.
В 1918 році, коли на території сучасної Галичини повністю запанувала польська влада, становище української освіти перебувало у одній з найгірших ситуацій. Тогочасний Львівський університет імені Франца І реорганізували в Університет Яна Казимира. В результаті цього масово звільняли україських викладачів – доходило навіть до переслідувань та арештів. Фактично з того часу навчання дозволялося лише польським студентам, тоді як українським не дозволялося навіть виїхати за кордон, щоб отримати омріяний фах.
Вбитий в результаті сутичок студент Адам Коцко. Фото з відкритих джерел.
Можливість навчатися українською мовою в університеті для багатьох молодих людей стала справою честі. Більшість з них були колишніми військовими, які хотіли продовжити опановувати науку, тож на початку 20-го століття активізувалася боротьба за освіту. 23 січня 1907 року студенти зібралися на самоорганізоване віче, щоб обговорити питання прав української мови.
Втім, їм завадив університетський секретар професор Вінярж, який висловив недоречний коментар про компанію, назвавши студентів “українська дич”. Розлючена і так не легким становищем молодь не стерпіла образи, яка стала останньою краплею і побила секретаря та розгромила актовий зал, у якому і відбулося засідання.
Після цього студенти звели барикаду і вивісили на університетському будинку синьо-жовтий прапор. Ректор закладу викликав поліцію і усі 153 студентів були заарештовані за вчинене. Однак вже 1 липня 1910 року через чергову дискримінацію українських кафедр молодь в залі Університету організувала масштабне віче, на якому були присутні близько 300 осіб.
В цей час в навчальному закладі перебували студенти-поляки, які всіляким чином прагнули перешкодити зібранню, зокрема вони почали зводити барикади. Українські студенти вирішила їм завадити, в ході цього розпочалася бійка з застосування зброї. В результаті бійки був застрелений 21-річний студент Адам Коцко, ще 28 людей були поранені. На місце сутичок прибула поліція, було заарештовано 128 студентів-українців – всіх їх засудили до ув’язнення: хтось за вчинене отримав два тижні, а хтось і 7 місяців арешту.
Після цього розпочалися масові переслідування небажаючих підкорюватись польським забаганкам. Крім того, тогочасна влада зобов’язала студентів Львівського університету та Політехніки служити в польській армії – це і стало останньою краплею до заснування таємного університету.
Печатки Українського таємного університету. Фото з відкритих джерел
Всі описані вище події змусили активно діяти українські товариства – так за ініціативи Наукового товариства ім. Шевченка, Товариства українських наукових викладів ім. Петра Могили та Ставропігійського Інституту у Львові був створений Таємний український університет. Свою роботу навчальний заклад розпочав в середині вересня 1921 року та мав три факультети: філософський, юридичний та медичний. Вже пізніше було утворено технічний відділ.
Нелегальний ВУЗ зібрав 1258 студентів, які нарешті отримали змогу навчатися. Крім того, після закінчення ВУЗу вони мали змогу продовжити опановувати науку в Празі або Відні. Першим ректором університету призначили педагога Василя Щурата, а серед викладачів були відомі діячі, до прикладу, Іларіон Свєнціцький, Володимир Левицький, Микола Чайковський та Степан Шухевич. Щурата незадовго до відкриття університету посадили у в’язницю за причетність до замаху на Начальника Польської держави Юзефа Пілсудського.
Організація навчального процесу всередині університету була складною, доводилося приховувати сам факт навчання та переховуватися від переслідувань польської влади. Здебільшого лекції проводили у таємних приміщеннях товариства, підвалах собору святого Юра, та на приватних квартирах викладачів і студентів. Часто, коли поліція влаштувала так звану “облаву” на лекціях, хтось встигав попередити про це – тоді викладачі говорили, що вони лікарі, а студенти – звичайні хворі. На цей випадок у приміщеннях були лікарські халати і медикаменти.
Щоб матеріально забезпечувати ТУУ, студентам часом доводилося платити з власної кишені. Однак університет отримував пожертви і від товариств українських емігрантів з Чехословаччини, США і Канади. Та як би не старалися викладачі і студенти, переховуватися ставало дедалі важче – розпочалися арешти, додавали складнощів і часті перебої з фінансуванням. В 1925 році ТУУ припинив своє існування.
Залікова книжка студента Михайла Драгана, видана Українським таємним університетом у Львові. Фото з відкритих джерел
За однією з версій Український Таємний Університет проіснував до 1926 року. Про це свідчить біографія композитора Микола Колесса та вченого-психолога Ярослава Цурковського. Їхні документи про закінчення освіти в ТУУ датуються саме 1926 роком. Відомо, що окремі групи студентів продовжували вчитися й після того, як було оголошено про припинення діяльності закладу.
Український Таємний Університет проіснував дуже короткий термін, та, незважаючи на це, він зміг забезпечити навчанням чимало молоді. За час своєї діяльності ТУУ пережив немало складнощів, як і його студенти. Зокрема, були відомі випадки, коли прямо посеред лекції поліція заарештувала студентів: дівчат садили у в’язницю разом з повіями, а хлопців із важкими рецидивістами. Та незважаючи на це, молодь все одно продовжувала вчитись, адже цей університет був єдиним шансом отримати гідну освіту.
Сьогодні кожен з нас може вибрати заклад, де хоче опанувати ту чи іншу спеціальність, нам не потрібно влаштовувати мітинги з вимогою навчатися українською мовою, бо це вже зробили до нас. Освіта, яка колись була такою омріяною для української молоді, тепер стала реальністю, і немалу роль в цьому зіграв Український таємний університет. Всього декілька років велася його діяльність, проте саме вона стала причиною заснування сучасних університетів в Україні.
Автор: Тетяна Семаковська
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
