Ця будівля, окрім того що вона доволі стара, має і свою цікаву історію. Нею користувались радянські дипломати, тут було скоєне замовне вбивство, а потім тут сиділо ще і кількадесят кадебешників. Загалом, можна сказати що місце ніколи не пустувало. Але хто ж був його першим хазяїном і що тут відбувалось в різні часи – сьогодні ми все це і з’ясуємо.
Вілла на Котляревського, 27, розташована в районі Кастелівка – амбітному проєкті “міста-саду”, який так і не був повністю реалізований. Її трикутний план, ризаліти, фронтони, вежечка й вікна різної форми створюють динамічну композицію, що вирізняє будинок серед сусідніх споруд. Великі вікна на другому поверсі й залізобетонні пілони в північній частині вказують на те, що там містилася майстерня хазяїна вілли, художника Зигмунта Розвадовського.
Дані про будівництво вілли суперечливі. За однією версією, її звели в 1891–1892 роках за проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського, а в 1905–1906 роках перебудували за проєктом Едмунда Жиховича, відомого роботою над монастирем на Ужгородській. Інші джерела стверджують, що перебудову виконав Владислав Садловський, автор Львівського залізничного вокзалу. Третя версія припускає, що Садловський розробив проєкт, а будівництво вела фірма Жиховича. Точна історія ще чекає на дослідників. Незаперечним лишається одне: замовником був Зигмунт Розвадовський, для якого вілла стала домом і творчим осередком.
Львів’янин Розвадовський був одним із найвідоміших польських художників-баталістів. Навчався в Краківській школі образотворчих мистецтв під керівництвом Яна Матейка, а згодом удосконалював майстерність у Мюнхені в школі Антона Ажбе. У 1894 році Розвадовський брав участь у створенні панорами “Битва під Рацлавицями” разом із Яном Стикою та Войцехом Коссаком, яка експонувалася у Стрийському парку. Його полотно “Битва під Грюнвальдом”, створене з Тадеушем Попелем, стало ще одним шедевром.
Окрім батальних сцен, Розвадовський любив зображати і пейзажі. Також він брав участь в оформленні львівської Опери. У 1929 році разом із С. Яновським він створив “Панораму Львова у XVIII столітті”, що зберігається в Львівському історичному музеї. Це не просто картина, а подорож у минуле міста. У 1906–1912 роках у майстерні вілли працював Антін Пилиховський, якого називали “українським Матейко”, шо додало будинку ще більшої мистецької аури.
У 1927 році вілла Розвадовського стала осередком радянського консульства, що змінило її долю. Спочатку консульство сприяло культурним зв’язкам: фінансувало Наукове товариство імені Шевченка, українські школи та поїздки діячів до Харкова й Києва. Тобто спочатку це був ніби міст між розділеною Україною. Проте незабаром воно перетворилося на пропагандистську машину та прикриття для агентів ГПУ. Львів’яни зненавиділи цей осередок комунізму та сталінської пропаганди.
21 листопада 1929 року студенти, протестуючи проти репресій в УРСР, закидали вікна консульства камінням. Згодом це стало традицією. Але на вуличному хуліганстві вирішили не зупинятись. Під час Голодомору. Організація українських націоналістів (ОУН) вирішила вбити радянського консула Михайла Голуба, щоб привернути увагу світу до геноциду. Виконавцем зголосився стати 18-річний студент Микола Лемик.
21 жовтня 1933 року Микола Лемик, першокурсник Університету Яна Казимира, прийшов до консульства, вдаючи, що хоче навчатися в Києві. За планом, він мав убити консула, здатися поліції й на суді зробити заяву, в якій розповісти про Голодомор. Але замість Голуба до нього вийшов Олексій Майлов, назвавшись консулом. Лемик вигукнув: “Це тобі від ОУН за муки й смерть наших братів, за голод в Україні!” – і вистрілив. Майлов був вбитий, а далі Лемик вистрілив в охоронця, поранивший його, і далі тримав всіх під прицілом, доки не з’явилась польська поліція, якій кілер і здався.
Майлов, як згодом з’ясувалося, був спеціальним агентом ГПУ, відправленим Сталіним для контролю за консульством. Також його важливим завданням було кураторство розбудови агентурної мережі у Львові та Галичині в цілому “Ви вбили Майлова, сто разів гіршого, ніж Голуб,” – сказав Лемику Роман Шухевич, навідуючи молодика в тюрмі.
Суд засудив Лемика до страти, але через юний вік вирок замінили на довічне ув’язнення. У 1939 році в хаосі бойових дій та падіння Польщі він утік із в’язниці, а в 1941-му очолив похідну групу ОУН. У жовтні 1941 року його розстріляло гестапо в Миргороді, за іншою версією – вбив агент СД. Він став справжнім символом спротиву українців – молодий хлопець, який був наповнений ідеалами і готовий був пожертвувати власним життям заради них. На честь 60-ї річниці атентату на віллі встановили меморіальну таблицю, але дату помилково вказали як 22 жовтня.
Радянське консульство діяло до вересня 1939 року, після чого вілла стала домом для різних установ. Звісно, в радянські часи тут вже не тримали дипломатів, натомість будинок деякий час використовували співробітники держбезпеки. Що саме тут робили кадебісти не дуже відомо, адже справа це давня, а архівів не лишилось.
Що до сьогодення, то нині тут розташовані відділення УЗД і стоматологічний кабінет. Архітектурна краса будівлі здебільшого збереглася, хоча певні негативні зміни все ж стались з плином часу. Останні роки будівлю намагаються продати, однак поки що безуспішно. В оголошеннях говориться, що будівля має цікаві історичні інтер’єри і тут можна зробити ресторан чи кав’ярню з акцентом на історичність та тематичні фото. Як воно буде, поки що невідомо. Ціна чималенька, і сягає 850 тисяч доларів США. Чи зголоситься хтось? І чи врятує він унікальні інтер’єри та ліпнину? Покаже тільки час.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
