Можете собі уявити сьогодні, щоб з’явилось наукове видання, в якому описували б всяке відьомство і драконів на повному серйозі? Звісно що ні, зараз це хіба у фентезі зустрінеш. Але так було далеко не завжди. Одного разу один монах таки видав свою книгу, в якій цілком свідомо про все це говорив. Сьогодні ми разом з вами цю книгу і пригадаємо, а заразом і чому вона з’явилася.
Звали цього монаха-єзуїта Бенедикт Хмельовський. Він народився 1700 року в Луцьку, але значну частину життя провів у Львові. З п’ятнадцяти років він обучався у Львівській єзуїтській академії, а згодом – у духовній семінарії. Поступово він просувався по, так би мовити, кар’єрній драбині від учителя в родині магнатів Яблоновських до каноніка Київської кафедри та ксьондза в Підкамені й селі Фірлеїв (нині Липівка на Івано-Франківщині). Там він доречі і помер у 1763 році.
За життя Хмельовський не лише був власне монахом, а й писав праці, які зробили його популярним автором як для XVIII століття. Його книга “Bieg roku całego” (1728) перевидавалася понад двадцять разів, а “Nowe Ateny” (про яку сьогодні і піде мова) здобула славу після його смерті.
Хмельовський був плідним автором, створивши близько двадцяти праць – значне досягнення, як для того часу. У “Nowe Ateny” він поставив амбітну мету – зібрати все знання світу, опрацювавши праці понад сотні авторів. Книга поєднувала серйозні знання з бароковою ексцентричністю, що й викликало суперечки навіть в час її появи. Єзуїти взагалі залишили цікавий слід в історії львівської науки, можете почитати про це.
Написав цю книгу Хмелевський у 1746 році. “Nowe Ateny” були його спробою систематизувати знання тієї епохи. Хмельовський охоплював доволі широкий спектр тем. В книзі було все – від Бога й християнства до географії Європи, Індії, Китаю та Японії. Були тут відомості по ботаніці та зоології, а на додачу до них – і міфології греків та римлян. Книга описувала систему Коперника, форми правління у державах, економічну могутність відомих міст того часу (Амстердама чи Антверпена, наприклад).
Автор навіть розмірковує, скільки триває дорога до раю (трохи більше трьох годин) чи пекла (рівно три години). Але особливу увагу привертають розділи про всяке містичне: як розпізнати відьом, чарівників і упирів, як тлумачити сни чи боротися з драконами. Одним словом, дуже корисні відомості, без яких людині тоді точно було не обійтись.
Автор говорить про диявола, або біса, за Святим Письмом, що він обманює душі, що з дозволу Божого, як у випадку з Йовом , він переслідує людей нещастями, що він здатний спокушати святих у прийнятих образах, як це було зі святим Антонієм-самітником , та інші його властивості. Він також наводить численні приклади спокус, починаючи зі спокуси Господа Ісуса в пустелі, через спокусу святого Дунстана або Теофіла Архідиякона.
Наступний розділ присвячений одержимим, їхнім надзвичайним здібностям, дивній поведінці та ознакам, за якими можна розпізнати їхню одержимість. У наступному розділі розглядаються три види магії: природна, штучна та демонічна, наводить численні приклади цього. Потім автор наводить приклади чаклунів від біблійних (ворожок з Ендору та Симона Волхва) до тих, хто був майже його сучасником. Він детально обговорює, що чаклуни можуть і не можуть робити, зупиняючись зокрема на їхніх зібраннях, або шабашах. Окремий розділ він присвячує різним видам привидів.
Книга рясніє різномантними визначеннями, які сьогодні здаються курйозними. Наприклад, Хмельовський пише: “Яким є кінь, кожен знає” чи “Про мух розказувати не пасує, але для ерудиції згадаю”. Ілюстрації до книги – зокрема “літаючий дракон, з натури мальований” – додають їй гумору (як на сьогодні) й тому викликають посмішку.
Один львівський краєзнавець якось ділився в своєму блозі, що ілюстрації драконів у “Nowe Ateny” нагадали йому сучасні комікси, але з релігійним підтекстом. Хмельовський не просто описує міфічних істот, а й дає практичні поради: як виявити відьом за фізіологічними ознаками чи захиститися від “диявольських підступів”.
Чому ж єзуїт писав про такі речі? У XVIII столітті католицька церква, зокрема орден єзуїтів, активно боролася з забобонами, але водночас використовувала їх для морального виховання. Хмельовський, як людина відповідної епохи, поєднував науку, релігію й містику, щоб зробити знання доступними для широкого загалу.
Його книга відображає світогляд часу, коли межа між наукою та забобонами була вельми розмитою. Загалом, слід визнати що “Nowe Ateny” – це не енциклопедія в сучасному розумінні, як у Дені Дідро, а продукт тогочасного мислення, де інформація підпорядкована релігійним і дидактичним цілям.
Львів у XVIII столітті був культурним осередком Речі Посполитої, і саме тут, у друкарні єзуїтів, і побачила світ “Nowe Ateny”. Книга стала відображенням інтелектуального життя міста, де єзуїтська академія виховувала вчених і мислителів. Інша справа що рівень тодішньої наукової думки був дуже далекий від сьогодення. І хоч середньовічні часи вже були позаду, як бачимо, в нечисту силу та всіляких чудернацьких істот ще цілком вірили. А про львівські друкарні радимо почитати окрему статтю.
Книга мала величезний вплив: її перевидавали після смерті автора, а в XVIII–XIX століттях вона була популярною серед освічених верств за велику кількість цікавих відомостей, адже було там і багато дійсно корисної інформації. Сьогодні “Nowe Ateny” – це не лише історичний артефакт, а й джерело для розуміння барокової культури. Вона показує, як люди XVIII століття уявляли світ – від зірок до пекла, від птахів до відьом. Львівська друкарня, яка видала цю працю, стала частиною історії міста, що славиться своєю книжковою традицією.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
