У сучасних будинках здебільшого панує мінімалізм, люди прагнуть максимально зменшити кількість предметів побуту а зробити дім якомога функціональнішим. Втім ще століття тому будинки й хати наших бабць й прабабць мали зовсім інший вигляд. Тривалий час у Львові серед місцевого населення були поширені “мальовані квіти” в інтер’єрі. Що це таке і до чого тут причетна Ірена Сольска — розповідаємо в матеріалі.
Фатальна жінка — таким терміном часто характеризували жінок, які були недосяжним ідеалом для більшості. Здебільшого це були самодостатні жінки, які не потребували чоловіка, вони чудово знали собі ціну, любили себе та поважали, а ще часто ставали творчими музами для поетів, письменників чи музикантів.
Фатальних жінок зображували на полотнах, їм присвячували пісні та намагалися купити їхню увагу. Саме до таких й належала Ірена Сольська — відома польська актриса і театральний режисер, керівник театрів одна з найвідоміших актрис в історії театру в Польщі та дружина Людвіка Сольського.
Читайте також: Святкова косівська кераміка та інше: як роль галицькі господині віддавали посуду
Ірена Сольська. Фото: Вікіпедія
Ірену неможливо було не помітити, її врода та характер одразу кидалися в очі, рудоволоса жінка з глибоким поглядом розбила не одне серце. Відтак, художник Станіслав Еліаш Радзіковський, який був її великим прихильником присвятив їй серію поштових ластівок, де зобразив своє кохання в оточення яскраво-червоних троянд. Троянда тут характеризує символ верховенства, урочистої краси, особливої й величної вроди.
Згодом схожі квіти почали з’явилися й в інших полонах, а далі й зовсім переселися у будинки у вигляді ажурних ліпнин на стелі та розмальованих камінів. Місцеві художники прикрашали квітковими орнаментами стелі, каміни та навіть обідні столи у вітальнях.
Читайте також: Галицькі бренди на новий лад: хто заснувався у Львові
В домі Ірени Сольської в інтер’єрі красувалися новомодні меблі, які були розмальовані квітковими орнаментальними мотивами ірисів, маків та каштанів. До речі, саме іриси можна помітити на брамах, якщо гуляти приватними секторами Львова. Багато де збереглися будинки, датовані ще минулими століттями, ковані брами у цих подвір’ях нерідкість, часто якщо це не іриси, то квітка папороті або ж тюльпани.
Втім, якщо ми заглибимося в історію, то побачимо, що для української культури квіти в домашньому інтер’єрі звична справа, їх зображували ще на печах, які були притаманні майже всім сільським хатинам.
На печах малювали яскраві червоні, жовті та блакитні квіти (волошки), прикрашували їх зображенням гілочок, пташок, часто фігурувала також картинка солов’я, ластівки чи горобчика. З печей та стін мальовані квіти перебралися до вікон, звичними вони стали у вигляді вітражів.
Читайте також: Бите скло: де шукати найкрасивіші львівські вітражі
Нагадаємо, що ми вже писали раніше, що вітражі так швидко ввійшли в модне віяння Галичини, що незабаром вже кожна поважна родина в місті була змушена мати бодай одну пару вікон-вітражів. Найчастіше змальовували на уламках релігійні постаті, були розповсюджені й квіткові мотиви, часто це папороть, іриси або квітка лілеї, її використовували на будинках, де жили молоді жінки. Лілеї зображували ще на вишитих хустках для молодиць, перед вступом в подружнє життя. Сьогодні лілея часто фігурує на полонах художників, як бачимо, квіти знову увійшли в актуальність для вишитих сорочок.
Нагадаємо, що квіти, їх ще називали «яблука» майже ніколи не були самостійним елементом зображення, а органічно доповнювали орнаментальні мотиви розписів — це міг бути вазон, віночок, гілка, бігунець. Вже потім їх використовували в розписі на стінах, а спершу це були орнаменти полиць, наличників та карнизів мисників, лиштви і бордюрів на боках весільних скринь, вінчиках тарілок.
До слова, часто квіти називали березневими по одній простій причині, господині оновлювали їх шаром фарби в березні з настанням весни перед Великодніми святами.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
