Кіно від самої появи захоплювало увагу глядачів і вражало, змушуючи повертатися в кінозал знову і знову. У Львові «рухомі картинки» з’явилися в далекому 19 столітті і назавжди заволоділи серцями глядачів.
Мистецтвом кінематографа у Львові почали цікавитись у середині 19 століття. У 1844 році глядачам представили перший фільм. Щоправда, він не був кінострічкою в сучасному розумінні цього слова. Р. Дохонський та Ю. Вислобоцький демонстрували глядачам дивовижне видовище за допомогою чарівного ліхтаря – прототипу діапроектора. З його допомогою на білому тлі або, для більшого ефекту, на клубах диму проектувалися «туманні картинки», що швидко змінювалися, а через це здавалося, що зображення і справді рухається.
Чарівний ліхтар винайшли імовірно в Голландії на почтаку 19 століття і використовували в королівських палацах для розваг, а потім в університетах Європи на заняттях. Пізніше винахід увійшов до простого народу і став надзвичайно популярною забавою на ярмарках і у мандрівних артистів.
Перший справжній кіносеанс у Львові відбувся 13 вересня 1896 року о 10:00 у пасажі Гаусмана. У фотоательє Марцина Аппеля «Рембрандт» встановили вітаскоп Едісона. Це був ранній примітивний прототип кінопроектора, який забезпечував проекцію зображення на екран за допомогою електричної лампи розжарювання. Німі кадри фільмів доповнювалися музикою.
«Репертуар» кінотеатру був невеликий, він складався з коротких епізодів по кілька хвилин: «Корабль на морі», «Переслідування китайця», «Поїзд», «У дантиста», «Танок дикунів», «Дитячий парк у Парижі», «Шотландський танець», «Танець з серпантином» та «Акробатки».
У XX столітті львів’яни отримали нагоду відвідати справжній кінотеатр. У 1901-1907 роках у пасажі Міколяша діяв кінотеатр «Уранія», який належав до однойменної віденської мережі кінематографії. Його власником був Герман Опат, який раніше володів подорожуючою кінобудкою. Якийсь час це був єдиний постійний кінотеатр у Львові.
Містяни дуже полюбили новий вид розваг – походом у кіно закінчувалася практично кожна прогулянка. Фільми все ще були на диво і сприймалися дуже емоційно. Ян Парандовський в автобіографічному романі «Небо горить» згадує кіносеанс у пасажі Миколяша: «Живі, миготливі картинки відтворювали епізоди російсько-японської війни – «Напад хунхузами на потяг», – і люди у кінозалі, які, як і весь Львів, співчували Японії, кричали наприкінці сеансу «Банзай!».
1908 року австрійський кінотеатр «Уранія» з пасажу Міколяша переїхав до більш просторого приміщення – будівлі театру Скарбека. Так він став ще популярнішим і мав великий успіх серед публіки. Кінотеатр «Уранія» діяв до початку Другої світової війни.
Також у театрі розміщувалося кінематографічне товариство The Royal Vio та Електричний театр Франца Озера (Franz Jozef Oser), який приїжджав до Львова влітку з новими виставами.
Пасаж Міколяша поповнюється ще одним кінотеатром Германа Опата. «Синефон» перенесли сюди з будинку на вул. Шайнохи, 5 (тепер – вул. Банківська, 5). Кінотеатр розташовувався в гарному павільйоні пасажу, у триярусній будівлі.
Фасад на 1-му та 2-му поверхах був оформлений великими прямокутними вікнами-вітринами, у простінках між ними були невеликі поглиблення – «дзеркала», фланковані тонкими напівколоннами, які були прикрашені рослинними орнаментами. На 3-му поверсі було три напівциркульні вікна з обрамленнями, фасад завершувався карнизом, а над ним нависав скляний дах пасажу з металевої конструкції.
Вхід у кінотеатр розташовувався на першому поверсі, де була розміщена каса та сходи. На другому поверсі розміщувалися зал для глядачів, гардеробні та гвинтові сходи на третій поверх. Вище була влаштована проекційна кімната, до якої пізніше прибудували підсобку, а також балкон у глядацикий зал, ймовірно, службового призначення.
Через три роки після переїзду «Синефона» його продають новому власнику. Людвік Кухар вірив в успіх кіно та активно просував нове мистецтво у Львові. Насамперед Людвік перейменував кінотеатр і назвав його «Кухар», щоб пов’язати з власним ім’ям.
На той час кінотеатр був уже не єдиним у Львові, отже, з’явилася конкуренція. Людвік Кухар добре продумав стратегію залучення глядачів. Наприклад, під час сеансів у його кінотеатраі роздавали рекламні листівки із програмою фільмів на наступні дні. Репертуар фільмів змінювався щосереди та щосуботи.
Зал для глядачів був досить зручним, тут діяла електрична вентиляція. Ще однією родзинкою була демонстрація не лише модних зарубіжних фільмів, а й місцевого кінематографу. Тут відбулася прем’єра фільму «Велика пожежа на нафтярні у Дрогобичі», знятого львівською студією «Кінофільм».
1915 року «Кухар» перетворився на «Пасаж», ймовірно, щоб вказувати на місцезнаходження кінотеатру. Справи підприємця Кухаря йшли у гору навіть у війну. Частину доходів він віддавав на військові потреби.
У міжвоєнний час кінотеатр трохи змінив курс та розбавив репертуар, що складався лише з розважальних чи наукових фільмів, кримінальними драмами. З того часу на заклад посипалися скарги. Частина з них було про те, що дітей пускали на фільми, які цензурою були заборонені для перегляду молоді до 16 років. А ще в «Пасажі» деякі глядачі нерідко залишалися без місця, тому що квитків примудрялися продавати більше, ніж місць у кінозалі.
Нова зміна імені наздогнала «Пасаж» у 1935 році. Тепер кінотеатр став називатися «Тон», тому що у фільмах нарешті з’явився звук. Власниками тоді були вже Маврій Гімпель, Ісидор Меркель та Чеслав Добженський.
У 1926 році в Пасажі Миколяша відкрився новий кінотеатр «Втіха». Він був наймісткішим – зал був розрахований на 288 місць. На нові кінострічки сюди любили приходити львівські робітники, бо ціни були нижчими, ніж у інших кінотеатрах міста. Фільми тут показували до 1941 року. Під час Другої світової німецької авіабомбою було знищено Пасаж Міколяша, а з ним і епоху кінотеатрів початку 20 століття.
З «чарівним ліхтарем» та «туманними картинками» до Львова приходить мистецтво 20 століття – кінематограф. З першого показу львів’яни полюбили нову розвагу і в місті стрімко починає розвиватися кіномистецтво, з’являються нові кінозали з сучаснішим обладнанням і захоплюючими фільмами.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
