Львів наповнений різними архітектурними пам’ятками та будинками. Вони відносяться до різних періодів та стилів. Якщо говорити про львівські споруди початку 20 століття, то серед інших імен видатних архітекторів виділяється ім’я Міхала Уляма.
Міхал Улям походить із єврейської родини Бернарда та Цецилії Улямів. Він народився у Львові у 1879 році. Освіту здобув у Промисловій школі, після чого успішно склав іспит у Намісництві (Галицьке намісництво — вищий орган виконавчої влади на місцях в Австро-Угорській імперії) і здобув право на самостійне ведення будівельних робіт.
Окрім будівництва Міхал Улям займався громадською діяльністю. Він був віце-президентом Торгово-промислової палати у Львові, створив Центральний союз купців і промисловців, який очолював до кінця життя.
Крім того, Улям був головою Товариства єврейських ремісників, головної ради Спілки єврейських економічних організацій, а також автором чисельних брошур та публікацій у фаховій та щоденній пресі.
1903 року відкрилося проектно-будівельне бюро Міхала Уляма. Спочатку у ньому було лише дві особи – власне засновник, Улям, і не менш відомий львівський архітектор Зигмунт Кендзерський. На перших замовленнях фірма добре себе зарекомендувала, тому архітекторам не доводилося сидіти без діла.
Пізніше до них приєдналися Тадеуш Обмінський, Роман Фелінський та Фердинанд Касслер. До 10-річчя бюро видали каталог будівель, лише частину яких реалізувала фірма. Багато проектів підписано Улямом, але він був здебільшого дизайнером, інспіратором, ніж будівельником.
Роман Фелінський
Архітектор мешкав у Львові за адресою вул. Зиблікевича, 27 (нині Франка, 55), у будинку, збудованому за особистим проектом. Там же оселився його племінник Станіслав Улям — математик і фізик, пізніше один із творців водородної бомби у США. Донька Уляма, Розалія, вийшла заміж за архітектора Романа Фелінського.
У Львові залишилося чимало будинків та громадських будівель, які збудувало бюро Уляма.
Читайте також: Легендарный Пассаж — исторические вехи величественного символа Одессы
Цей прибутковий будинок створюється у період демографічного вибуху у Львові. У 1890-1914 роках населення зросло майже на 75 відсотків – 90 тисяч осіб! На початку століття Львів у два рази перевищував за кількістю населення Краків, друге за величиною галицьке місто.
Одним із найкращих зразків сецесійної архітектури того бурхливого часу можна назвати будинок Адольфа Сегаля. На момент зведення будинок вважався взірцем стилю французького ар-нуво, а також дорогого, престижного і комфортного житла у Львові.
Великі еркери, криволінійні віконні прорізи, балкони різних пропорцій, башня з декоративним фронтоном – всі ці елементи, відповідаючи цікаво вирішеному внутрішньому простору, водночас зорово загострювали вигляд цього будинку, важливої домінанти у перспективі давньої вулиці Академічної.
Житлові інтер’єри будинку Сегаля відзначалися витонченістю, елегантністю та якістю – робочі кабінети прикрашали витражі, у багатьох приміщеннях зустрічалися сецесійні розписи.
Проте не всі оцінили витонченість та стиль нового будинку. Чиновники дуже критично сприйняли ідею з гвинтовими сходами та відкритими сходовими майданчиками. Нібито вони були надто відкритими до впливу атмосферних факторів та додатково зменшили простір і без того невеликого подвір’я.
Пізніше львівський будівничий уряд заборонив використання такого прийому у львівських будівлях на початку ХХ ст.
Все ж таки будинок Сегаля мав своїх шанувальників, які цінували західне мистецтво та модні новинки в архітектурі. Протягом 1918 – 1939 років тут знаходився Акціонерний кооперативний банк, Крайова промислова спілка, редакція «Газети банкової» та інші фірми.
Читайте також: Род Терещенко: врожденная деловая хватка и «стремление к общественной пользе»
Будинок готелю споруджено у стилі сецесії у 1904-1906 рр. за проектом Тадеуша Обмінського. Архітектор поєднав елементи декоративної та раціональної сецесії з мавританськими мотивами у колонах балконів іншого поверху.
Готель відкрив Василь Нагірний. Він замислював його як бізнесовий проект. У своїх спогадах він пише:
«У 1899 р. засновано за моєю ініціативою товариство з обмеженою порукою під фірмою «Народна Гостинниця». Цим товариством задумав я осягнути таку ціль: 1) дати нашій молоді спромогу вивчитися готельного промислу, каварняного і шинкарського; 2) створити інституцію, що дбала б за ширення замилування до ведення готельного промислу, шинкарського і каварняного…»
Ціни в «Народній Гостинниці» були помірними: від 0,6 до 10 крон за день. Проте кав’ярня та ресторан вважалися дорогими, з розрахунком на заможнішу публику. Насамперед – на послів Галицького сейму, що містився неподалік.
Як згадував Петро Карманський: «З усіх тих кав’ярень в житті української богеми в першій декаді нашого століття грала передову роль «Монополька», а в десятилітті Великої війни «Централка».
Побічна роль припала «Народній Гостинниці», що була надто «своя» і гомінка, а тим самим письменникам менше симпатична. Публіцисти й політики надавали перевагу таким льокалям, як льокаль Кучика або «Народна Гостинниця», бо їхні кишені були солідніші».
Готель увійшов до історії разом із подіями 1918 року. Саме тут члени Центрального Військового комітету Д. Вітовський, К. Левицький та ін. готували листопадові події.
Читайте також: Бали Гемпеля: хто навчив львів’ян розважатися
Будинок №3 на вулиці Беринди збудували 1909 року. Споруда у стилі пізньої сецесії дуже виділялася на фоні інших, тому що тоді зазвичай не робили будинки вище 3 поверхів, а тут були всі 5!
Приміщення у новому будинку здавали різним установам в оренду. Наприклад, на першому поверсі знаходилася філія віденського банку «Уніон». До слова, саме власники цього банку – Адольф Лілієн із сином Едвардом – замовили будівництво споруди.
За польських часів тут був прокат фільмів «Атлас», у цьому ж будинку до початку ХХІ століття був вхід у великий гастроном. На початку ХХ століття у цьому ж будинку був розташований «Авансовий банк».
Це тільки три будинки, які належать «перу» будівельного бюро Міхала Уляма. Крім них бюро збудувало ще Будинок Лібермана на вулиці Ковжуна №4, Житлові будинки Грюнерів на вулиці Гнатюка №20-22, Торговий центр «Магнус», вулиця Шпитальна №1 та ще багато інших знакових львівських будівель, якими з успіхом користуються досі.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
