Як і кожне велике місто Львів поділений на райони, деякі мають офіційну назву, а деякі свою отримали в народі. Клепарівка — це вулиця, а точніше місцевість в Шевченківському районі міста, мальовнича місцевість тут здавна приваблювали творчих людей і погляди архітекторів. Про те чим, зуміла прославитися ця місцевість — розповідаємо в матеріалі.
Взагалі місцевість Клепарів відома ще з часів короля Данила, коли він зводив в передмісті Львова оборонні споруди від татарських навал. Серед самих ж галичин Клепарівка відома двома об’єктами: перший — відьомська гора Страт, другий — локальна пивоварня, де працювало чимало місцевих, а пиво звідси доходило контрабандними шляхами аж до Європи.
Повертаючись до теми, свою назву Клепарівка отримала неспроста, ще на початку XV століття міщанин Андрій Кльоппер з відомої львівської родини будівничих, що споруджувала навколо Львова мури, придбав 12 ланів цих земель. Згодом чоловік спорудив тут маєток Кльоппергоф, але місцеві прозвали його «Клепарів», бо першу назву було складно вимовляти.
У цьому районі в період з 1535 по 1560-ті селяни займалися тут городництвом, вирощували різні садові культури, зокрема й виноград, з якого робили вино. Також вправними були у вибілюванні полотна, за яким майстрині приїздили аж з Тернополя та Києва. Ну й звісно саме з Клепарівки з’явилися відомі всім львів’янам клепарівські черехи — це гібрид вишні і черешні, що ріс тільки у Львові.
У період Середньовіччя в місцевості Клепарівки проводили страти тогочасних злочинців. Робили це на горі від XVIII століття, а в 1768 року на цьому місці було страчено славетних гайдамацьких ватажків. Згодом це місце перетворилося на зону смерті для чесних мужів.
Відтак, 1847 року на Горі Страт було повішено польських патріотів Теофіла Вісьньовського та Юзефа Капусціньського. В сучасний час гору Страт прикрашає мармуровий обеліск на постаменті з великих брил каміння роботи львівського скульптора Юліана Марковського з пам’ятним написом: «Теофілові Вісьньовскому, страченому на цьому місці 31 липня 1847 року за свободу вітчизни львівське міщанство 1895».
Тривалий час парк біля гори та й сам пам’ятник перебували у вкрай занедбаному стані. У 2015 році коштом Міністерство культури та національної спадщини Польщі вдалося довести до ладу цю територію. Тепер тут часто відпочивають місцеві.
Читайте також: Митрополичі сади – як Бернард Меретин створив оазис біля собору
Зараз вже мало хто знає, що колись на Клепарівці розташовувався єврейський цвинтар, по теперішнім міркам, це був найдавніший єврейський цвинтар у Європі. Сьогодні фактично кладовища не існує. Розміщувалося воно в межах сучасних вул. Раппапорта, Клепарівської, Броварної та Базарної на місці сучасного ринку “Краківський”. Перша згадка про цей цвинтар сягає аж 1414 року.
22 серпня 1855 року цвинтар було офіційно закрито. Саме в цей рік, як свідчать архівні дані, під час епідемії холери тут було поховано багато євреїв. Кладовище поступово почало занепадати. Його знищений вигляд так описує в своїй праці про цвинтар Маєр Балабан
“…час зробив своє, невідновлені пам’ятники грозять завалом. Стежки такі тісні, що з трудом можна протиснутися, а дерева і кущі в’яжуться внизу в один густий недоступний ліс…”.
Біля цього цвинтаря росли чимало дерев, які разом створювали красиву арку, такий собі великий балдахін. Однак, взимку 1914–1915 рр. під час російської окупації вікові дерева зрубали для опалення будинків.
Наразі відомо, що протягом більше 500 років на території цвинтаря, що займає близько 3 га, поховано 25-30 тис. осіб. Цвинтар знищили спочатку німецькі окупанти, а пізніше радянська влада. Остання цинічно влаштувала на місці кладовища продовольчий ринок “Центральний”, відомий у Львові як “Краківський”, а давні нагробні плити було використано для мощення вулиць та спорудження підпірних стін. Плитами нагробків з давнього єврейського цвинтаря вимощене також подвір’я тюрми на Лонцького.
Читайте також: Мілена Рудницька – піонерка фемінізму та жінка, яка розповіла про Голодомор
«У другій половині XVII століття граф Станіслав Потоцький надає монахам єзуїтам, право побудувати у Краківському передмісті Львова, на колишній землі Белзеччина, броварню, «щоб пиво варити своє і добре», — саме так й з’явилася славетна “Львівська пивоварня”.
До слова, промислові будівлі споруди входять до спадщини ЮНЕСКО, а от саме пиво не менш прославилося. Львівські тогочасні сорти так як: Bawar, Porter Imperial, Exportowe були відомі далеко за межами міста. Відтак, у XIX ст. Львівська пивоварня увійшла до трійки найкращих пивоварень Австро-Угорської імперії і стала найбільшим підприємством броварської галузі в регіоні.
Про успіхи виробництва писали в газетах, сюди приїздила знімати репортажі преса, а місцеві розбишаки повсякчас намагалися розгледіти, як саме варять пиво. Власником броварні на той час був Роберт Домс. За часів Незалежної України на честь Роберта Домса був названий, відкритий при Львівській броварні у травні 2007 року, пивний ресторан «Хмільний дім Роберта Домса».
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
